Екуменічний молебень в Мукачеві

Про це повідомляє Мукачівська дієцезія.

Подібні богослужіння беруть початок ще з 1968 року і готує їх Комісія Віри та Порядку Світової Ради церков разом з Папською Радою та церквою якоїсь конкретної країни. Цього року матеріали підготували християни з Мальти, а за основу взяли біблійний текст з Діянь Апостолів 27:18 – 28:10. “Тубільці поводилися з нами з неабияким милосердям”.


Молитовний тиждень розпочався молебнем обласного рівня, яка цього року проходила в Закарпатській Реформатській Церкві на чолі з її єпископом Заном Фабіаном Шандором та заступником Гейдером Яношом. Греко-Католицьку Церкву представляв помічний владика Ніл, Римо-Католицьку Церкву – єпископ-помічник Микола Лучок, Українську Православну Церкву, по благословенню Митрополита Феодора – Благочинний м. Мукачева Петро Лях, Православну Церкву України – о. Сергій Ємець, Християнську Євангельську Церкву Живого Бога – старший пастор, заступник єпископа, Михайло Балко, Церкву Християн Євангельської Віри – П. Райчинець, Церкву Живого Бога в Ужгороді – Вадим Хльобас. На Екуменічній Богослужбі були також присутні інші духовні особи різних конфесій.


Наступні дні подібні молебні відбувалися окремо в Ужгороді, Мукачеві та інших містах області. Щодня християни різних конфесій мали можливість відвідати церкву братів по вірі та засвідчити свою повагу, єдність і любов один до одного. Під час чудових проповідей ми мали можливість роздумувати про милосердя, якого нам так часто не вистачає в сучасному світі, особливо до знедолених, чужинців, біженців. Саме так поводилися тубільці, корінні жителі з апостолом Павлом та його братами, коли їх корабель потерпів аварію і вони опинилися на берегах Мальти. Як часто нам бракує єдності, буває навіть між членами однієї спільноти. Знаємо, що диявол понад усе прагне розбити цю єдність, а натомість посіяти ворожнечу, недовіру, розділення. Тому так важливо бути разом, вчитися любити один одного, незважаючи на відмінності. Для нас, християн, історія Павла та сьогоднішніх мігрантів є викликом показати “надзвичайну людяність” та засвідчити Боже любляче провидіння для всіх людей. Бо лише по такій братерській, милосердній любові люди повинні спізнавати християн, а не по будівлі, в якій вони моляться.


Дякуємо всім, хто зміг прийняти участь в молитовному тижні, тим, хто підтримував духовно, тим, хто в будь-який спосіб долучився до підготовки та проведення цих гарних днів. Особлива подяка священнослужителям, які з любов’ю приймали у себе гостей. Нехай Бог обдарує всіх особливими благодаттями.

Віра Федіва