Літургія на кожний день. 4 листопада, субота

Буду дбати про мої х овець, – говорить Господь, – і поставлю над ними пастиря, що пастиме їх. Я, Господь, буду їх Богом.

Всемогутній Боже, зберігай у Твоєму народі духа, яким Ти наповнив святого Карла, єпископа, † щоб Церква пості йно відновлювалася * і, уподі бню- ючись до Христа, змогла явити сві тові Його обличчя. Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, * Бог, на віки вічні.

Брати! Я запитую: Хіба відки­нув Бог свій народ? Зовсім ні! Адже і я ізраїльтянин – з нащад­ків Авраама, з Веніяминового пле­мені. Не відкинув Бог свого народу, який Він наперед знав. Отже, запитую: Чи спіткну­ли­ся вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але у їхньому спотиканні – спасіння язичникам, щоб їх самих спонукати до ревнощів. Якщо ж їхнє спотикання є багат­ством для світу, а їхня втрата є ба­гат­ством для язичників, то на­скіль­ки більшою – їхня повнота! Адже не хочу, брати, щоб ви не знали цієї таємниці, аби не були високої думки про себе: Ізраїль залишатиметься частково запек­лим, доки не ввійде повнота язич­ників. Таким чином, весь Ізраїль спа­сеться, як написано: «Визволитель прийде із Сіону, Він відверне без­бож­ність від Якова. Ось їм від Мене Завіт, коли усу­ну їхні гріхи!»  Тож згідно з Євангелієм, вони – вороги задля вас, а згідно з обран­ням, – улюблені задля батьків. Адже Боже покликання та да­ри – безповоротні! Слово Боже.

Блаженний чоловік той, *

якого Ти, Господи, напоумляєш,

навчаєш свого закону, *

щоби дати полегшення у дні лихії.

Адже Господь свого на­роду не відкине *

і спадщини своєї не залишить напризволяще,

бо повернеться правда до суду, – *

дотримуються її всі щирі серцем.

Коли я кажу: «Нога моя посковзнулась», – *

Твоє милосердя, Госпо­ди, дає мені підтримку.

Господи, через надмір турбот, що у моєму серці, *

Твої потіхи моїй душі полегшення приносять.

Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене,

бо Я лагідний і покірний серцем.

Того часу, коли в суботу Ісус увійшов у дім якогось начальника з фарисеїв, щоб їсти хліб, вони стежили за Ним. А як Він помітив, що вони вибирали собі перші місця, розповів запрошеним притчу, кажучи їм: «Коли хто запросить тебе на весілля, не сідай на перше місце, аби часом хтось поважніший від тебе не виявився між запроше­ними, і щоб той, хто тебе та його за­про­сив, не прийшов і не сказав тобі: “Поступися йому місцем”. І тоді, за­со­ромлений, станеш займати остан­нє місце. Але коли будеш запрошений, прийди, сядь на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшов і сказав тобі: “Друже, сядь вище”. Тоді буде тобі честь перед усіма запро­шеними з тобою. Бо кожний, хто підноситься, буде понижений, а хто по­ни­жу­єть­ся, буде піднесений». Слово Господнє.

1. Молімося за Святішого Отця, щоб Господь обдарував йо­го здоров’ям і своїм благословенням.

2. Молімося за країни Західної Європи, щоб вони берегли і розвивали свої християнські традиції.

3. Молімося за єпископів і священиків нашої дієцезії, щоб вони, за прикладом святого Карла Борромео, невтомно про­повідували Христове Євангеліє.

4. Молімося за богословів та католицьких письменників, щоб вони, вірні Богові та істині, допомагали людям набли­зитися до Христа.

5. Молімося за померлих членів земної Церкви, щоб Господь благоволив їх долучити до Церкви небесної.

6. Молімося за нас самих, щоб ми, укріплені Божим Словом, своїм життям, любов’ю та молитвою навчали ближніх Євангелія.

Господи, споглянь на дари, покла- дені на Твоєму вівтарі у спомин святого Карла, якого Ти наділив преславними заслугами чеснот і старанністю у пастирських обов’язках, † і силою цієї жертви вчини, * щоб ми також приносили щедрі плоди нашого життя. Через Христа, Господа нашого.

Воістину, достойне це і праведне, слушне та спасенне, * щоб ми завжди та всюди складали подяку Тобі, * святий Отче, Всемо­гутній вічний Боже, * через Ісуса Христа, Господа нашого. З ра­дістю віддаємо честь святому Н., якого Ти дав своєму народові як ревного пастиря. * Його приклад зміцнює нас у доброму жиг ті, його слова нас навчають, * а його заступництво випрошує нам Твою опіку. Тому зі сонмами Ангелів та Святих * співаємо Тобі гімн слави, безустанно взиваючи: Свят, Свят, Свят…

Щасливий той слуга, якого пан, прийшовши і постукавши у двері, застав невсипущим. (Лк 12, 36-37)

Просимо, Господи: нехай святі  тайни, які  ми прийняли, дадуть нам силу духа, * завдяки  які й святий Карл відзначався ві рністю в служінні та палкістю в любові. Через Христа, Господа нашого.