Світ потребує «бальзаму усмішки»

Про це пише Vatican News.

«Прошу представників світу цирку на всіх широтах, які дуже потерпають від цієї пандемії, нести, як тільки це стане можливим, цирк у ті місця, де страждають діти та літні люди: дідусі й бабусі та онуки, які є найчастішими глядачами вистав під наметами, є тими, що заплатили високу ціну й тепер відчувають спрагу, як і циркачі, за вибухом чистої радості, яку вміє дарувати цирк. А також ті, які з великою дбайливістю піклуються про їхнє здоров’я, потребують бальзаму усмішки», – читаємо у посланні, яке кардинал Петер Тарксон, Префект дикастерії служіння цілісному розвиткові людини, до компетенції якої належить також душпастирство подорожуючих, що включає мандрівних артистів, надіслав на ім’я Урса Пільца, Президента Всесвітньої Федерації Цирку, з нагоди ХІ Всесвітнього дня цирку, що відзначається 17 квітня 2021 року.

Оживити солідарність і надію

Як зауважив очільник ватиканського відомства, відповідального за соціальну сферу, тривалість ситуації надзвичайного стану та заходів протидії зараженням, які включають заборону скупчення людей, поставили під загрозу саме ж існування циркової індустрії в світі та її підприємства, часто родинного характеру, «що були змушені влізти в борги, щоб змогти надіятися на кращі часи». І щоб захистити це мистецтво, «яке дарує радість дорослим і дітям», важливе місце займає підтримка з боку держав, «покликаних захистити найслабших і найуразливіші сектори економіки».

Пандемія нагадала нам про те, що перебуваємо «в тому самому човні, всі уразливі та дезорієнтовані, й, водночас, важливі та потрібні, всі покликані веслувати разом». Випробування, яке постало перед нами, ще раз нагадало, що «ніхто не врятується наодинці», і що під час цієї бурі Господь «заохочує нас пробудити та оживити солідарність і надію». Ось чому, за словами кардинала Тарксона, для того, аби страждання світу не залишилося безплідним, «але набуло сенсу та допомогло нам у приготуванні іншого майбутнього, що буде провісником життєдайних змін, Папа закликає переживати їх так, як це зробив Милосердний Самарянин, приклад будування справжніх і нових стосунків з іншими».