Як народилася містичка в костелах Софії в Житомирі та Олександра в Києві (ФОТО)

Мова йде про містичний досвід польської монахині Софії Тайбер (Zofja Tajber), процес беатифікації якої тепер на завершальному етапі. Вона народилася у 1890 олці і була наймолодшою дитиною у багатодітній родині Рудольфа і Марії Тайбер. У віці пяти років разом з батьками перебралася до Житомира, де заснували швейну фабрику. Навчання Софія здобувала у середній російській школі. Там у 1902 році померла мати. На її рішення вступити до монастиря родина відреагувала негативно. Її старший невіруючий брат запропонував прочитати атеїстичні твори Ніцше та Вольтера. Під їхнім впливом та ворожої до її покликання атмосфери в сім’ї вона перестала займатися релігійними практиками та віддалилася від Церкви. Наступні роки Софія повністю присвятила себе грі на піаніно, навчаючись у музичних школах Києва, а далі Варшави та Берліна. Обрана нею життєва дорога не заповнювала її внутрішньої пустки.Переломним моментом стала адорація Пресвятого Таїнтства у Велику П’ятницю, 2 квітня 1915, у костелі святого Олексанадра, де вона пережила своє навернення. Як сама пише «від моменту, коли пізнала і зрозуміла безмежну любов Бога до кожної людської душі, для якої Бог став Людиною, вже ніколи у Його любові до себе не сумнівалася…». Там, у Києві, у березні 1917 року вона має об’явлення Божої Матері та Ангела-Охоронця, а також досвідчує «вогню Божої Любові». У грудні 1917 бачить видіння св. Йоана Хрестителя, а наступного року у Вігілію Божого Тіла – Ангелів, що поклоняються Євхаристійному Ісусові. Ці містичні перереживання та видіння Христа та Богородиці будуть її супроводжувати все життя. Під впливом духовного керівника, майбутнього Луцько-Житомирського Єпископа Ігнатія Дубовського, вона розпочинає писати духовний щоденник та вирішує вступити до монастиря. 22 липня з його рук вона прийняла таїнство Миропомазання, а наступного дня у її серці народжується особлива набожність до Душі Ісуса, яка хоче оселитися у всіх людських душах.У серпні того самого року пережила глибоке з’єднання з Христом, відчувала себе «Його Дарохранительницею». За натхненням містичних переживань вирішила заснувати нове згромадження, яке мало поширювати культ Пресвятої Христової Душі. Свої пережиття залишила у нотатках «Опис мого внутрішнього життя 1909-1920 рр». Вже в Житомирі, разом з двома іншими дівчатами, у 1919 році вона робить першу спробу спільнотового життя, а після більшовицької навали – переїжджають до Кракова, де під наглядом отців єзуїтів пройшла період духовної формації. Після багатьох труднощів та прикрих моментів, 24 жовтня 1923 року, у Білому Прадніку під Краковом був відкритий перший дім релігійного Товариства для поглиблення релігійного життя на пошану Пресвятої Христової Душі. Вона говорила про ту місцевість, що звідти піде потік, який буде відбілювати душі. Разом з іншими сестрами вона дбала про сиріт, самотніх та хворих осіб, готували для бідних. Коли у 1949 році Товариство мало вже 16 будинків по всій Польщі, воно нарешті отримало канонічне затвердження Краківським Кардиналом Стефаном Сапігою. Софія Тайбер під час складання вічних обітів прийняла чернече ім’я Паула. Ідеалом богопосвяченого життя для неї стала фраза «жити з Ісусом, у Ісусі, для Ісуса та Ісусом». Джерелом натхнення для неї була таємниця духовного життя Душі Христа у Своєму містичному тілі, тобто Церкві, щоб душі вірних преобразити на свою подобу та освітити світлом любові весь світ. Своїм сестрам вона говорила, що ті хто «носить чернечі шати мусить мати золоте серце, а душу, як сонце, яке освітлює, запалює і заохочує до життя».Так як і щоденник святої Фаустини, об’явлення сестри Паули Тайбер спочатку зіткнулися з неприйняттям церковної влади. Після того, як вона у 1959 році представила нотатки своїх переживань 1909-1920 рр. польському Примасу Стефану Вишинському, наступного року вийшов декрет, який забороняв культ Душі Ісуса, а самі об’явлення не визнавав надприродними. Як наслідок спеціальним указом її було позбавлено посади генеральної настоятельки заснованого нею згромадження, а на її місце обрано Єлизавету Канью (1961-2016). Ще у 1929 році вона писала своїм сестрам «Будемо завжди послушні Церкві, хоча б і до того дійшло, що вона ліквідувала наш орден повністю». Самій Софії Тайбер бул наказано переїхати до сільської парафії, де її між іншими відвідав єпископ Кароль Войтила, якому вона передбачила обрання Папою. Відійшла до Дому Отця, не дочекавшись своєї реабілітації. Самі похоронні урочистості очолив єпископ-помічник Краківської дієцезії Кароль Войтила, який у проповіді сказав «Була послушна Церкві, хотіла бути послушною і такою її віддаємо Богові».12 листопада 1993 році Апостольська Столиця дозволила розпочати процес її беатифікації, і їй надано титул Слуги Божої.Щодо чудотворного образу Душі Ісуса, якого ще називають Ісусом Променіючим, то він був створений і освячений у 1953 році на основі Об’явлень, які мала сестра Софія Тайбер у 1919 році у Житомирі, художником Адольфом Хілем. Тим самим, що намалював краківський варіант образу Ісуса Милосердного, який зберігається у Лагевніках. На молитві вона побачила Ісуса, Який сказав їй: «Улюблена, віддаю тобі Мою Божественну Душу для вшанування, щоб її прагнення переказала цілому світу». Мати Паула згадувала, що сидячи на лаві костелу неподалік амбони, несподівано впала у дивний стан душі і здалося, що “всі навколо мене є мертвими і я сама теж, хоч вони всі рухалися. Несподівано побачила на вівтарі Господа Ісуса, всього у білій ясній одежі… Долоні були люб’язно витягнуті перед собою, ніби хотіли всю мене забрати до Себе». Весь пронизаний дивовижним світлом, яке найбільше променіло з Його грудей і охоплювало не лише людей у святині, але й всіх хто проходив тоді біля храму. Ісус їй сказав: «Ось бачиш, моя улюблена, кликала витривало мене, Бога, благаючи переміни життя. Ось Я, Втілений Бог, є перед тобою і віддаю тобі Мою Божественну Душу на власність. Візьми її з усім її багатством і красою, візьми її цілу для всього світу. Однак віддай мені за це цілу твою душу, бо так сильно її полюбив. Забери, возлюблена, Душу Мою на власність і неси її в собі цілому світові».Ісус не вимагав намалювати свій образ. Поштовхом для цього став візит кардинала Сапєги до дому сестер 1948 р, який здивувався, що немає в каплиці образу Душі Христової. Під час Об’явлення Христос навчав її, що «Душа Його … є силою для відродження кожної окремої душі і всіх душ спільно, а отже і цілого людського роду…» Згідно із задумом сестри Паули, цей образ мав нагадувати для загублених та занурених у матеріалізм людей про духовні добра та їхню безсмертну душу, відкуплену Пресвятою Кров’ю Христа на Голгофі. Щодо Марії, то ще задовго до ІІ Ватиканського Собору, який проголосив Богородицю Матір’ю Церкви, вона поширювала культ Марії як Матері Містичного Тіла, бо Вона народила Голову Тіла – Ісуса Христа.Можливо цей короткий опис допоможе нам наново відкрити безмежну Божу Любов до всіх людей та прагнення спасіння всіх душ, які Христос відкупив своєю Жертвою на хресті та об’явив місію поширення культу своєї Пресвятої Душі через життя слуги Божої Софії Паули Тайбер.

P.S. Cповідником cестри Софії був духівник святої Фаустини Ковальської,  Юзеф Андраш SJ.

Олександр Бучковський


Джерело: Родина

Зображення: duszajezusa.pl