Пережити особисту зустріч з Воскреслим. Коментар до Євангелія

Читання святого Євангелія від Луки (Лк 24, 35-47)

Того часу учні Ісуса розповіли про те, що сталося в дорозі, та як вони розпізнали Його при ламанні хліба. Коли вони говорили про це, сам Ісус став посеред них і сказав їм: «Мир вам!» Та злякавшись, охоплені жахом, вони думали, що бачать духа. А Він сказав їм: «Чому ви збентежені, чому сумніви постають у ваших серцях? Гляньте на Мої руки, на Мої ноги! Це ж Я сам! Доторкніться до Мене і подивіться, що дух тіла й костей не має, так як Я, як бачите, їх маю!» Сказавши це, Він показав їм руки та ноги.

А як вони ще не вірили з радості і дивувалися, Він сказав їм: «Чи маєте тут щось із їжі?»

Вони подали Йому частину печеної риби. Тож, взявши, Він їв перед ними. І промовив до них: «Це слова, які Я сказав вам, коли ще був з вами, що потрібно, аби збулося все написане про Мене і в Законі Мойсея, і в Пророків, і в Псалмах». Тоді відкрив їхній розум, щоби розуміли Писання. І Він сказав їм: «Так написано: Христос мав постраждати та воскреснути з мертвих на третій день, і що мало проповідуватися в Ім’я Його покаяння для прощення гріхів між усіма народами, почавши з Єрусалима. Ви ж є свідками цього».

Сьогоднішнє Євангеліє знову повертається до об’явлення Воскреслого Христа спільноті учнів, зібраних в Єрусалимі. На відміну від тексту, який ми чули минулої неділі, Лука показує учнів в дещо інакшій перспективі: він не згадує про страх учнів перед юдеями, натомість розповідає про їхню реакцію на звістку учнів з Еммаус про зустріч з Воскреслим. Учні збентежені і не можуть повірити, навіть коли Ісус "стає посеред них". Євангеліст наголошує, що учні "злякавшись, охоплені жахом, думали, що бачать духа". Не вірять, що бачать живого Ісуса посеред них. Вважають Його духом, примарою. Вони судять людськими категоріями і намагаються знайти раціональне пояснення тому, що бачать. Як часто трапляється й зараз, коли робляться спроби замінити постать Христа системою цінностей, що можна поширити на все людство, чи концептом, якого не можна досвідчити особисто.

Слова, які Ісус скеровує до учнів – і до нас також! – мають на меті розвіяти цю ілюзію: "Чому ви збентежені, чому сумніви постають у ваших серцях? Гляньте на Мої руки, на Мої ноги! Це ж Я сам! Доторкніться до Мене і подивіться, що дух тіла й костей не має, так як Я, як бачите, їх маю!" Воскреслий Господь наполягає на тому, що Він має "тіло й кості", і повторює це кілька разів: коли заохочує подивитися на руки й ноги, які зберігають сліди страждань; коли спонукає довіритися нашим почуттям – "доторкніться й подивіться"; прямо стверджуючи, що Він має тіло й кості; й далі, коли споживає перед учнями запечену рибу... Воскреслий Ісус – це не абстракція, а конкретна особа, бо Воскресіння огортає і фізичний вимір. Воскреслого можна торкнутися, Його можна запросити у власне життя. Ми покликані зустріти Його в Євхаристії і можемо наблизитися до Нього в конкретності нашого існування: в наших стосунках з іншими, в наших домівках, в труднощах, які мусимо долати щодня. Бо Воскреслий Господь не є десь далеко. Він входить до нашого буття і рятує нас у нашому реальному світі.

Питання

Де я особисто зустрічаю Ісуса Христа?

Які почуття викликає в моєму серці зустріч з Воскреслим Господом?


Ірина Кладій

Зображення: GettyImages