Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Енцикліка Папи Римського Лева XIII про набожність до святого Йосифа
13:01 Середа 0 99
13-01-2021, 13:01

Енцикліка Папи Римського Лева XIII про набожність до святого Йосифа

Quamquam pluries – енцикліка присвячена особі та місії св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії та земного Опікуна Ісуса Христа. Видана Левом ХІІІ 15 серпня 1889 р. 

Нашим Преподобним братам патріархам, примасам, архієпископам та іншим ординаріям, які є в мирі та єдності з Апостольським Престолом.

1. Незважаючи на те, що ми багато разів розпоряджались читати особливі молитви у всьому світі, у яких справи католицизму можуть бути представлені Богу через інтенсивну молитву, то ні для кого не буде несподіванкою, що і в теперішній час ми вважаємо доброю нагодою ще раз покласти на серце той самий обов’язок. У часи напруженості та випробувань – особливо коли здається, що сили темряви мають дозвіл на будь-яке беззаконня – Церква має звичай з особливою ревністю та наполегливістю просити Бога, свого Автора і Опікуна, закликаючи заступництва святих, передусім заступництва Пресвятої Богородиці, захист якої завжди був найефективнішим. Плід цих побожних молитов і довіра до Божої доброти завжди, рано чи пізно, ставали помітними. Тепер, Шановні Брати, ви знаєте, що часи, в які ми живемо, майже так само плачевні для християнської релігії, як і найгірші дні у минулому, які були сповнені найбільших страждань для Церкви. Ми бачимо, що віра, корінь усіх християнських чеснот, зменшується в багатьох душах, бачимо як зникає милосердя а молоде покоління щодня виростає у зіпсованості моралі та поглядів. Церква Ісуса Христа зазнає нападу з усіх сторін: явними силами, але й підступністю; постійно ведеться війна проти Наступника Першого Папи Римського, а самі фундаменти релігії підважуються з зухвалістю, яка щодня зростає дедалі більше. Насправді ці справи відомі настільки добре, що немає необхідності затримуватися над глибинами, в які впало суспільство у наші дні, або над способами мислення, які сьогодні охоплюють свідомість людей. В таких нещасних та неспокійних обставинах людських ресурсів недостатньо – необхідно благати про підтримку Божої сили, як про єдиний засіб.

2. Ось чому ми визнали за необхідне звернутися до християн і спонукати їх з підвищеною ревністю та непохитністю молитися про допомогу Всемогутнього Бога. Беручи до уваги наступний місяць жовтень, який ми вже присвятили Пресвятій Діві Марії Цариці Розарію, щиро заохочуємо вірних виконувати духовні вправи цього місяця, якщо це можливо, з ще більшою побожністю та постійністю, ніж раніше. Знаємо, що є певна допомога в материнській доброті Діви, і ми впевнені, що довіряємо їй не даремно. Якщо Вона незліченну кількість разів виявляла свою силу, допомагаючи християнам у всьому світі, чому б ми сумнівались в тому, що і тепер Вона відновить свою допомогу, силу та благодать, якщо ми будемо заносити Їй смиренні та невпинні молитви з усіх сторін? Навпаки, оскільки Вона дозволила нам довго молитися до Неї спеціальними закликами, то віримо, що Її втручання буде значно більш чудесним. Однак ми беремося і за іншу мету, до якої, залежно від звичаю, Шановні Брати, можна буде перейти із запалом. Щоб Бог більш люб’язно слухав наші молитви і виявляв доброту і готовність допомогти Своїй Церкві, ми вважаємо надзвичайно корисним для християнського народу постійно звертатися з великою відданістю та довірою разом із Дівою-Матір’ю до її чистого Обручника, блаженного Йосифа. Ми впевненні, що таке звернення буде найприємніше для самої Діви Марії. Щодо молебня, про який сьогодні ми вперше говоримо публічно, знаємо без сумніву, що люди не тільки схильні до нього, але він вже встановлений і стрімко розвивається. Ми бачили, що відданість святому Йосифу, яку римські Понтифіки розвивали і поступово поширювали в минулі часи, розвинулася в наш час. Особливо, коли папа Пій IX, наш попередник, якого ми з радістю згадуємо, на прохання великої кількості єпископів, цього святого патріарха оголосив покровителем Католицької Церкви. Більше того, оскільки це дуже важливо, щоб відданість святому Йосифу прищеплювалась у повсякденній практиці побожних католиків, ми хочемо, щоб християнський народ був покликаний до цього перш за все нашими словами та авторитетом.

3. Особливими причинами, з яких святий Йосиф був проголошений Покровителем Церкви, а Церква очікує від нього надзвичайної опіки і піклування, є те, що Йосиф був чоловіком Марії і названим батьком Ісуса Христа. З цього виникає також його гідність, його святість і його слава. Без сумніву, гідність Божої Матері є настільки високою, що нічого більшого створити не можливо. Але оскільки Йосиф був з’єднаний з Пресвятою Дівою шлюбними узами, тому безсумнівно, що він найближче, ніж будь-хто, наблизився до цієї вознесеної гідності, якою Богородиця перевершує всі істоти. Оскільки подружжя є найінтимнішим з усіх зв`язків, то вже зі своєї природи вимагає взаємної спільноти дарів між тими, хто ним з`єднаний. Отже, даючи Йосифа Пресвятій Діві за супруга, Бог покликав його бути не лише супутником її життя, свідком її дівочості, захисником її чесноти, але також через подружній зв’язок, учасником її піднесеної гідності. Йосиф виблискує серед людства завдяки своїй високій гідності, бо за Божого розпорядження він був опікуном Сина Божого і вважався Його батьком серед людей. Тому сталося так, що віковічне Слово було скромно підпорядковане святому Йосифу, було йому слухняне і виражало ту повагу, яку діти зобов’язані виражати своїм батькам. З цією подвійною гідністю були пов’язані й відповідні обов’язки, які природа покладає на голову сім’ї, таким чином Йосиф був правним і природним хранителем, опікуном і захисником того Святого Сімейства, яке він очолював. Ці обов’язки Йосиф виконував протягом усього життя, яке прожив на землі. Віддав себе для захисту з потужною любов’ю і щоденним піклуванням про свою Обручницю та Її Божественного Сина. Завдяки праці своїх рук він здобував усе те, що було для життя необхідно. Коли ж Дитяті Ісус внаслідок заздрощів Ірода загрожувала небезпека життя, Йосиф знайшов для нього безпечний притулок. Серед труднощів мандрівки та у вигнанні, він був завжди супутником, помічником та потішителем Пресвятої Діви та Божественного Дитяти.

Таким чином, Святе Сімейство, яким керував Йосиф своєю батьківською владою, було початком Церкви. Подібно як Пресвята Діва є Матір’ю Ісуса Христа, так є Вона Матір’ю всіх християн, яких народила на горі Голгофі серед найбільших болів Спасителя. Тому Ісус Христос є первістком християн, які завдяки усиновленню та відкупленю є його братами. І з цих причин блаженний патріарх піклується про безліч християн, які становлять Церкву, як про особливо повірених його опіці. Дбає про ту безмежну сім’ю, розсіяну по всій землі, над якою, оскільки він є чоловіком Марії та Отцем Ісуса Христа, він має, як і мав колись, батьківську владу. А отже природно і достойно, що благословенний Йосиф, який забезпечив усі потреби сім’ї в Назареті і огортав її своїм захистом, повинен тепер окрити плащем свого небесної опіки та захищати Церкву Ісуса Христа.

4. Ви добре розумієте, Шановні Брати, що ці міркування підтверджуються думкою багатьох Отців, для яких в свою чергу підтвердженням є свята літургія, що Йосиф зі стародавньої епохи, син патріарха Якова, був типом святого Йосифа, а через свою славу він був передвісником величі майбутнього опікуна Святого Сімейства. І справді, окрім того, що обидва мали одне й те саме ім’я, існує й інший важливий елемент, якого ніхто ніколи не заперечував. Як добре знаєте, існують між ними інші подібності. Перший Йосиф здобув прихильність і особливу доброзичливість свого пана, а завдяки його господарюванню, домогосподарство осягнуло добробут і багатство.

Інша річ, ще важливіша – Він головував над царством з великою силою, а коли збір врожаю не вдався, Він забезпечив усі потреби єгиптян такою мудрістю, що цар дав йому титул «Спаситель світу». Отже, у старому патріарху заповідався новий. І так як перший спричинився до розквіту інтересів господарства свого пана і в той же мав заслуги перед усім царством, так другого, призначеного бути хранителем Християнської релігії, і слід вважати опікуном та захисником Церкви, яка є справжнім домом Господа і Царством Божим на землі. Ось чому люди кожного стану і краю повинні вдаватися до довіри та захисту блаженного Йосифа. Батьки сімей знаходять у Йосифа найкраще втілення батьківської турботи та пильності; для подружжь Він є прекрасним прикладом любові, миру та подружньої вірності; водночас діви знаходять у ньому приклад і опікуна дівочої чистоти. Благородні від свого народження дізнаються у Йосифа, як зберегти свою гідність навіть у нещасті; через його уроки багаті зрозуміють, яких благ слід бажати найбільше і здобувати їх ціною своєї праці.

Що стосується робітників, ремісників та осіб низького стану, то звернення до Йосифа є їх особливим правом, і вони повинні наслідувати його приклад. Для Йосифа, який мав королівську кров, і був об’єднаний шлюбом з найвеличнішою і найсвятішою з жінок, якого вважали батьком Сина Божого, життя проминуло у щоденній праці, а завдяки зусиллям ремісника він здобував необхідні засоби для своєї родини. Тож правда, що в нижчому соціальному порядку немає нічого ганебного, а праця робітника не тільки не приносить сорому, але може, поєднуючись з чеснотою, надзвичайно облагородити. Задоволений своїми скромними статками, Йосиф витримав випробування своєї долі настільки досконало, з великодушністю, наслідуючи свого Сина, який, прийнявши на себе обличчя слуги, будучи Господом життя, з власної волі дозволив себе пограбувати і все втратити.

5. Цими міркуваннями вбогі та люди, які живуть з праці своїх рук, повинні укріплятися і не падати духом. Можна їм згідно принципу справедливості вирватися з бідності і покращити свою долю, однак розум і справедливість забороняють змінювати порядок, встановлений Божим Провидінням. Вдаватися до насилля, до повстання і розрухи, бажаючи осягнути свою мету, є божевільною ідеєю. Таким чином зло, яке прагнуть усунути, лише збільшується. Тож нехай бідні, якщо вони хочуть бути мудрими, не довіряють обіцянкам бунтівних людей, а скоріше прикладу та захисту блаженного Йосифа та материнській любові Церкви, яка з кожним днем все більше і більше турбується про їхню долю.

6. Це причина, чому, маючи довіру вашій ревності та єпископському авторитету, Шановні Брати, не сумніваючись, що добрі та набожні віряни будуть діяти поза самою літерою закону, розпоряджаємось, щоб протягом жовтня місяця, молячись Розарій, додавати молитву до святого Йосифа згідно з формулою, яку Ви отримаєте разом з цим листом, і цей звичай слід повторювати щороку. Тим, хто читає цю молитву, ми уділяємо відпусту сім років та сім квадрагенів кожного разу. Є спасенною і славною практика, яка вже склалася в деяких країнах, присвячувати місяць березень святому патріархові через щоденні молебні. Там, де це неможливо, то бажано перед парафіяльним відпустом, у головному храмі кожної парафії, відправити триденний молебень на честь святого Йосифа. У тих країнах, де 19 березня – свято святого Йосифа – не є обов’язковим святом, ми закликаємо вірних власною набожністю і у міру своїх можливостей святкувати це свято на честь небесного покровителя, наче б воно було обов’язковим.

7. Тимчасом, як знак небесних милостей ми даруємо найулюбленішим у Господі, Вам, Шановні Брати, Вашому духовенству і Вашим вірним, Апостольське благословення.

Дано у Ватикані 15 серпня 1889 року, на 11-му році нашого понтифікату.


Молитва до святого Йосифа – написана Папою Левом XIII

Приходимо до тебе, святий Йосифе, у нашій недолі. Звертаючись за допомогою до твоєї Пресвятої Обручниці, з вірою благаємо і про твою поміч. Заради любові, яка єднала тебе з Непорочною Дівою Марією, і заради твоєї батьківської турботи, якою ти оточував дитину Ісуса, смиренно благаємо: милостиво поглянь на людство, яке Ісус відкупив власною Кров’ю, і своїм могутнім заступництвом допоможи нам у потребах наших. Опікуне Святого Сімейства! Піклуйся про вибраний народ Ісуса Христа. Віддали від нас, любий отче, всіляку хворобу, блуд і зіпсуття. Наш могутній заступнику! У боротьбі з силами темряви прийди до нас із небесною допомогою, і, як колись ти врятував Дитя Ісус від Ірода, так і тепер охороняй святу Церкву Божу від ворожих підступів та всілякого зла. Невтомно опікуйся кожним із нас, щоб ми за твоїм прикладом і з твоєю допомогою осягли вічне блаженство на небесах. Амінь.

Джерело: Родина