Марійна набожність святих Йоана ХХІІІ та Йоана Павла ІІ

На початок місяця травня, під час якого католики особливим чином вшановують Пресвяту Богородицю, варто згадати про те, що Марійна набожність є однією з рис, яка об’єднує не лише цих двох  проголошених святих, але також усіх Понтифіків нашого часу, включаючи й теперішнього.

Набожність до Богородиці супроводжувала Анджело Ронкаллі – майбутнього Папу Йоана ХХІІІ – вже від самого дитинства, починаючи з родинного дому, навчання в семінарії у Берґамо, під час богословських студій у Римі, протягом років священичого, дипломатичного та єпископського служіння (Нунція в Болгарії, Туреччині, Франції, Патріарха Венеції) й, врешті, під час Петрового служіння на чолі Католицької Церкви.

Під час навчання у семінарії, Анджело Ронкаллі вступив до «Товариства Благовіщення Непорочної Діви Марії», серед обов’язків членів якого були щоденні відвідини церкви або каплиці, посвяченої на честь Богородиці, та проказування відповідних молитов, а щосуботи – розповісти або вислухати розповідь про приклад чи чудо, пов’язані з Пречистою Дівою Марією.

Ще сімнадцятирічним юнаком майбутній Папа Йоан ХХІІІ просив у Діви Марії дару уподібнитися до Неї в чесноті покори, і під Її покров він ввірив своє життя і служіння. Як молодий священик, він брав участь у святкуваннях 50-річчя проголошення догми про Непорочне Зачаття. Під покров Богородиці Папа Ронкаллі посвятив також своє найважливіше починання – Другий Ватиканський Собор. Від дитинства до кінця свого понтифікату його щоденною молитвою було проказування Розарія.

Протягом чотирьох з половиною років Петрового служіння, святий Йоан ХХІІІ написав 8 енциклік, одна з яких повністю присвячена Пресвятій Богородиці та молитві до Неї: «Grata recordatio» (Вдячна пам’ять), що побачила світ 26 вересня 1959 року. Цей документ розпочинається переліком попередніх Марійних енциклік та наголошенням на ефективності молитви на розарії. Папа з радістю пригадує роки свого дитинства, під час якого, саме завдяки молитві святого Розарію, наближався до таїнств Воплочення та Відкуплення. Енцикліка закликає також молитися до Пречистої Діви за провідників народів, щоб вони не покладали свої надії на збройні конфлікти, але працювали на користь громадянського та суспільного добра.

Глибокою набожністю до Пресвятої Богородиці від самого дитинства відзначався також святий Йоан Павло ІІ, визнаючи, що вже від самих початків свого покликання він відчував втручання Небесної Матері, синівської вірності Якій навчився ще в родинному дому у Вадовіцах. Був учасником «Живого Розарія». Свідченням того, що цю набожність Кароль Войтила проніс крізь усе своє життя є його Папський герб, на якому зображений хрест та літера «М», які позначають Пресвяту Богородицю, яка стояла під хрестом Свого Сина, і Якій Христос доручив материнську опіку над усією Церквою.

Папа Йоан Павло ІІ визнавав дієвість згаданого дару протягом всієї історії Церкви, та при різних нагодах стверджував, що Пресвята Марія супроводжує кожну людину під час паломництва віри, надії і любові до «дедалі сильнішої єдності з Христом, єдиним Спасителем та Посередником спасіння». «Totus tuus - Увесь Твій» - єпископське гасло Папи Войтили є вираженням цілковитої приналежності до Ісуса через посередництво Марії.

У своїх промовах та проповідях святий Йоан Павло ІІ невтомно пригадував, що Марія є Матір’ю Церкви. Вона є прикладом для кожного християнина, надійним пристановищем, до якого можемо приступати з впевненістю, що будемо вислухані.

Протягом свого довгого понтифікату Йоан Павло ІІ виголосив 70 Марійних катехез з нагоди загальних аудієнцій, на такі теми, як присутність Марії в історії Церкви, віра Церкви щодо Богородиці, роль Марії у Церкві.

Під час святкування Благовіщеня, 25 березня 1987 року, побачила світ енцикліка «Redemptoris Mater» (Мати Відкупителя), в якій йдеться про Пресвяту Богородицю, немов дар, даний Богом кожній людині, щоб допомогти зрозуміти таїнство Христа та Церкви. Наприкінці енцикліки Папа Йоан Павло ІІ оголосив про відзначення Марійського року. Наступного, 1988 року, було оприлюднено Апостольський лист «Mulieris Dignitatem» (Про гідність жінки), в якій, починаючи від ствердження, що від Благовіщення Діва Марія є у центрі спасенних подій, Святіший Отець робить висновки про високу гідність кожної жінки.

У жовтні 2002 року святий Йоан Павло ІІ оприлюднив Апостольський лист про молитву на розарії, в якому складає подяку за всі дари, отримані завдяки заступництву Богородиці через молитву Розарія. У листі читаємо, що проказуючи згадану молитву, християнин споглядає Христа, пригадуючи Його з Марією, вивчає Його з Марією та з Нею до Ісуса уподібнюється. Папа Войтила також додав до традиційної молитви на розарії «Таємниці світла», щоб доповнити христологічний характер, а також оголосив про відзначення Року Розарія.

Не можемо не згадати Марійних паломництв, які здійснив Йоан Павло ІІ, і які відігравали дуже важливу роль серед його понад сто Апостольських подорожей. Варто зазначити, що останні з них також були Марійними: у серпні 2004 року – до Люрду, та у вересні – до Лорето в Італії.

Джерело: Католицький оглядач за матеріалами Vatican News