9 лютого Церква згадує блаженну Анну Катаріну Еммерік, візіонерку

З дитинства глибоко вірила. Уже маленькою переживала видіння ангела-охоронця, Діви Марії, сотворення світу, біблійних подій, чистилища, якими щиро ділилася з іншими, не розуміючи своєї унікальності. Через це зазнавала кпин, але серце її все одно було відкрите до Бога, якому дівчинка прагнула довірити життя і волю.

До школи Анна Катаріна ходила якихось чотири місяці. Рано мусила почати заробляти шиттям. Не мала приданого, тож не могла вступити в монастир. У 24 роки побачила Ісуса, Який тримав два вінки, з квітів і терня, і відтоді носила на голові пов’язку, якою закривала криваві рани від тернової корони. 1802 року все-таки вступила в орден августинок, через рік склала обіти. Горливо дотримувалася уставу, не цуралася найбруднішої роботи, однак її святість життя й містичний досвід стали причиною глузування сестер.

1811 року, коли через політичні події монастир закрили, Анну Катаріну прихистив священик із Дюльмена. Невдовзі вона тяжко захворіла й уже до кінця життя не вставала з ліжка, протягом років живлячись лише Причастям. Глибоко розважала над муками Христа й отримала від Нього дар стигматів. До Анни Катаріни приходило багато людей, яким вона намагалася допомогти – і духовно, і навіть матеріально: попри неміч, шила одежу дітям із бідних родин.

Церква уважно досліджувала чудеса, що відбувалися навколо Анни Катаріни, і щоразу визнавала діяння Божі. За порадою сповідника жінка переказувала свої видіння католицькому поету Клеменсові Брентано. Завдяки її детальним візіям про життя Ісуса був віднайдений дім в Ефесі, де Богородиця перебувала після розп’яття Христа. Усі страждання Анна Катаріна жертвувала за спасіння грішників і душі в чистилищі, які часто просили її про молитву. Беатифікована 2004 року.

Зображають блаженну як хвору в ліжку, з перев’язаною головою та хрестом у руках.

Уклала Юлія Бойко