Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » 6 січня – урочистість Богоявлення (обов’язок бути на Месі)

6 січня – урочистість Богоявлення (обов’язок бути на Месі)

Господнє об’явлення (грецькою «епіфанія») – найдавніше свято, згадки про яке трапляються вже в ІІІ столітті в Єгипті. 
Саме на Сході воно мало велике значення, бо поєднувало Різдво, поклоніння мудреців, Хрещення Господнє й чудо в Кані Галилейській. Згодом була встановлена дата Різдва, та й Хрещення отримало окреме місце. Та свято Епіфанії залишається знаком явлення Христа людям, яке відбулося як у народженні, так і в подальших подіях.

Своїм приходом Ісус приніс світло і сам став світлом не лише для вибраного народу, а й для язичників (пор. Лк 2, 32). Він освітлює дорогу до Отця і цією дорогою є: «Народи йдуть до твого світла, царі до сяйва твого блиску» (Іс 60, 3).

У побожній традиції до Ісуса приходять троє царів, хоча Євангеліє називає їх магами (тогочасне окреслення освіченої людини, яка, між іншим, розуміється на астрології) та не подає ні кількості, ні імен. Спектр історичних здогадок щодо кількості персон був широкий, від двох до дванадцяти, але їх число закріпилося за принесеними дарами.

«Безліч верблюдів тебе вкриє, верблюди молоді з Мідіяну та з Ефи. Сила їх прийде з Шеви, несучи золото й ладан, звістуючи хвалу Господу» (Іс 60, 6). Мудреці приносять золото й ладан, які символізують визнання в Ісусі Бога і Царя; сам же цей акт означає, що вони визнають свою підданість і Його панування. Вони стали на шлях Божих дітей, які уникають сильних цього світу й ідуть іншою дорогою (Бенедикт XVI, проповідь 6 січня 2010). Миро пророчо вказує на прийдешню загибель на дереві хреста.

Пророцтво Ісаї щодо тлумів і царів варто пов’язувати не лише з поклонінням мудреців, а й із подальшою історією. Світло вифлеємської зірки крізь століття приваблює численних людей, серед яких є і простий люд, і володарі. Свята Родина й пастухи репрезентують ізраїльський народ, який прийняв Господа, а мудреці – це перші представники народів язичницьких, що також належать до вселенської Церкви. Тому об’явлення Божого Сина – це ще й об’явлення Церкви, її місії й покликання (Бенедикт XVI, «Ангел Господній» 6 січня 2007). Ісус говорить: «Хто бачив Мене, бачив і Отця» (Йн 14, 9), – отже, об’явлення Сина – це також об’явлення Отця.

Традиційно під час освячення приміщень на дверях пишуть латиницею «С+М+В» та поточний рік. Ці літери тлумачать по-різному: «Christus manisionem benedicat» («Нехай Христос благословить помешкання») або «Christus multorum benefactor» («Христос – благодійник багатьох»).
Святі дня 1 січня – урочистість Пресвятої Богородиці Марії (обов’язок бути на Месі) Від перших віків християнства вірні вшановували Діву Марію, та догматичні дискусії точилися насамперед навколо Пресвятої Трійці й Ісуса Христа. 431 року на Третьому Вселенському Соборі в Ефесі, коли виникла потреба боротися з єрессю несторіанства (за якою Єдинородне Боже Слово не стало людиною, а лише перебувало в Ісусі), поруч із догматом про Божественність Ісуса Христа був проголошений іще один: про те, що Діва Марія – це Богородиця, тобто Та, Хто породила Бога.