Порожні руки, що стали колискою для Бога

Божа благодать, що з'явилась
Але що це за благодать? Це божественна любов – любов, яка перетворює життя, оновлює історію, звільняє від лукавого, вселяє спокій і радість. Сьогодні вночі любов Божа об’явилася нам: це Ісус. В Ісусі Всевишній став малям, аби нас полюбити. В Ісусі Бог став дитям, аби мати змогу обійняти нас.Любов-благодать отримуємо задарма
Та все-таки варто спитати себе: чому святий Павло називає прихід Бога у світ «grazia» – «благодаттю»?[пор. Тит 2,11 - прим. ред.] Щоб показати, що ми отримуємо її цілковито задарма. Хоча здається, що тут, на землі, все відповідає логіці «даю, аби ти дав», Бог приходить задарма. Його любов – не об’єкт обміну: ми нічого не зробили, аби заслужити її, і ніколи не зможемо відплатити за неї.Бог просто любить тебе
Різдво нагадує нам, що Бог ненастанно любить кожну людину, навіть найгіршу. Сьогодні Він каже мені, вам, кожному з нас: «Я люблю тебе й завжди любитиму тебе, ти найкоштовніший у Моїх очах». Бог любить тебе не тому, що ти думаєш правильно і добре поводишся; Він просто любить тебе.Непорушна Божа любов
Його любов безумовна, вона не залежить від тебе. Ти можеш мати помилкові уявлення, силу-силенну їхніх комбінацій, але Господь не відмовляється тебе любити. Як часто нам здається, що Бог хороший, коли ми хороші, і що Він карає нас, коли ми погані. Це не так. Він ненастанно любить нас у наших гріхах. Його любов не змінюється, вона непорушна; Він – вірний, Він – терплячий.Ніжність Бога
Ось той дар, який ми здобуваємо під час Різдва, з подивом відкриваючи, що всілякий безвідплатний дар – це Господь, що всіляка ймовірна і можлива ніжність – це Господь. Його слава нас не засліплює, Його присутність нас не лякає. Він народився бідним у всьому, щоб упокорити нас багатством Своєї любові.Відкрити свою красу 
Благодать – це синонім краси. Сьогодні вночі у красі Божої любові ми також наново відкриваємо свою красу, бо ми – Божі улюбленці. У добрі чи злі, у здоров’ї чи хворобі, щасливі чи сумні, у Його очах ми прекрасні: і не тому, що щось робимо, а тому, що справді такі є.Любов перемагає страх
Будьте відважні, не втрачайте довіри, не втрачайте надії, не думайте, що час любові минув! Сьогодні вночі любов перемогла страх, прийшла нова надія, ніжне Боже світло здолало темряву людської зарозумілості. Людство, Бог любить тебе і став для тебе людиною, ти вже не самотнє!Прийняти благодать
Дорогі брати і сестри, що ж робити перед викликом цієї благодаті? Лише одне: прийняти її дар. Перш ніж вирушити на пошуки Бога, даймо Йому знайти нас. Почнімо не з наших здібностей, а з Його благодаті, бо Він, Ісус – Спаситель. Погляньмо на Дитя – й оповиймося Його ніжністю. Ми більше не матимемо виправдань, аби не любити Його: ані що, мовляв, у житті все шкереберть, ані що Церква нічого не робить, ані що в світі все не так – ніщо уже не буде виправданням.Головне запитання Різдва
Питання Різдва таке: «Чи я дозволяю Богові любити себе? Чи я віддаюся Його любові, яка приходить спасати мене?».Вчитись вдячності
Прийняти благодать – це вміти бути вдячним. Але в нашому житті часто не знаходиться місця для вдячності. Сьогодні найкращий день, аби підійти до дароносиці, до вертепу чи ясел і сказати: «Дякую».Бути даром для інших
Він [Ісус] змінив історію не силою примусу чи силою слів, а даром Свого життя. Він не чекав, коли ми станемо хорошими, аби полюбити нас, а віддав Себе нам без жодної вимоги відплати. Тож і ми не чекаймо, доки інші стануть добрими, аби зробити їм добро; доки Церква виявиться ідеальною, аби полюбити її; доки інші звернуть на нас увагу, аби служити їм. Почнімо з себе.І на завершення - легенда
В одній гожій легенді йдеться про те, що при народженні Ісуса до печери прийшли пастухи – всі з різними дарами. Кожен приніс те, що мав: хтось – плоди своєї праці, хтось щось цінніше. Але серед тих, хто щедро ніс дари, був один пастух, у якого нічого не було. Дуже бідний, він не мав що запропонувати. Поки всі змагалися, чиї подарунки найпоказніші, він стояв, засоромлений, осторонь. У якийсь момент святому Йосифу та Пресвятій Діві стало важко тримати всі ті дари – особливо Марії, у Якої на руках було ще й Дитя. Отож, побачивши того пастуха з порожніми руками, вони попросили його підійти ближче. І дали йому потримати Ісуса. Той пастух, узявши Його, усвідомив, що здобув те, на що не заслуговував, що тримає найбільший дар в історії. Він дивився на свої руки, ті руки, які завжди здавалися йому порожніми, а тепер стали колискою для Бога. Відчув, що його люблять, і, долаючи сором, почав показувати Ісуса іншим, бо не міг утримати лише для себе цей подарунок подарунків.
Опрацьовано КМЦ на основі проповіді папи Франциска

Зображення Pinterest