Чи хоче Бог, щоби люди помирали?

Бог створив нас для життя. Смерть прийшла у цей світ разом із гріхом: «Бо заплата за гріх – смерть» (Рим 6, 23). Бог – це джерело життя. Якщо ми від Нього відвертаємося, то відвертаємося і від самого життя. Однак і зворотне твердження теж правильне!

У той момент, коли зло прийшло в цей світ, смерть стала долею всього людства. Але Бог не бажав цього, коли створював райський сад на землі, Едем. І все ж таки Він поважав свободу людини обрати щось інше, а не Його. У такому світі, як зараз, зі стражданнями та смертю, ми не можемо жити вічно. Рано чи пізно кожна людина має померти. Однак, будучи християнами, ми знаємо, що смерть – це не кінець, а скоріше новий початок. Як сказав Ісус, «Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб надміру мали» (Йн 10, 10). Оскільки Ісус пожертвував своїм життям заради нас, а потім воскрес із мертвих, після смерті ми зможемо жити вічно разом із Ним на Небесах. Могила не змогла утримати Ісуса, і так само вона не втримає людей, поєднаних із Ним. Це – причина нашої надії.

Вилупитися з яйця

Отож смерть є частиною життя людини. Англійський письменник К. С. Льюїс якось написав: «Імовірно, яйцю важко перетворитися на пташку; але незрівнянно важче йому навчитися літати, залишаючись яйцем. Ми зараз схожі на яйця. Не можна залишатися просто звичайним, порядним яйцем. Нам треба вилупитися з нього, інакше яйце зіпсується» («Просто християнство»).

Хоча ми розуміємо, що смерть є неминучою і що вічне життя очікує на всіх, хто помирає з надією на Бога, ми все одно відчуваємо смуток, коли хтось помирає. Люди часто говорять, що хтось помер «занадто молодим» або «передчасно». Навіть якщо помирає дуже стара людина, ми відчуваємо горе. І це можна зрозуміти.

Ми можемо задаватися питанням, чи оплакування втрати когось є виразом незгоди з Божим планом для цієї людини, але оплакувати дорогу людину – це просто природно. Навіть Ісус горював після смерті Лазаря (Йн 11, 35).

Загадка

Чому деякі люди помирають молодими, а інші – у похилому віці? Чому злочинці продовжують жити, тоді як хороші люди помирають? Чому хвороби та нещасні випадки забирають від нас людей? Чому Бог не втручається? Ми не знаємо відповідей. Ми сприймаємо смерть як зло, і це знову повертає нас до загадки існування зла. Але наше сприйняття обмежене; якби ми могли побачити повну картину, нас би напевно заспокоїла та вразила Божа мудрість.

Перспектива

Незважаючи на все, що з нами трапляється, ми можемо бути певні: Бог любить нас і бажає для нас кращого. Він призначив нам жити з Ним вічно на Небесах. Це все, що нам насправді треба знати. Він сказав: «Думки бо мої – не ваші думки, і дороги ваші – не мої дороги» (Іс 55, 8-9). Воскресіння змінило реальність смерті, надавши тим, хто намагається жити у святості, перспективу життя на Небесах. Бог бажає нам не смерті, а життя. Ось чому святий Павло сказав: «Адже для мене життя – це Христос, а смерть – це надбання» (Флп 1, 21).

Чудеса у смерті

Тоді як душа відходить до Бога, коли людина помирає, її тіло залишається і розкладається. Та іноді з тілом померлої святої людини стається чудо. Наприклад, після смерті святої Терези Авільської (†1582) її тіло досить довго оповивав чудовий солодкий аромат – на противагу тому смороду, який зазвичай притаманний тілам померлих. Кров святого Януарія (†305) досі загадковим чином щороку перетворюється на рідину 19 вересня, у день його спомину. Тіла святої Катерини Сієнської (†1380) та святої Бернадетти Лурдської (†1879) не розклалися відразу після їхньої смерті. Вони нетлінні. Незважаючи на те, що їхні тіла не були забальзамовані, вони залишилися прекрасними і неушкодженими.

О. Мішель Ремері, Твіти з Богом