Бразилія: Беатифікація отця Доніцетті Тавареса – доброго пастиря своєї духовної отари

Про це пише Vatican News.

«Справжній добрий пастир, що ʺпросочений запахом своїх овецьʺ, як це любить говорити Папа Франциск», – такими словами кардинал Анжело Беччіу, Префект Конгрегації в справах святих, представляючи Главу Католицької Церкви, окреслив нового блаженного, беатифікація якого відбулась у бразилійському місті Тамбау в суботу 23 листопада 2019 року. Саме тут він трудився і похований.

Блаженний о. Доніцетті Таварес де Ліма жив у великій бідності й самовіддано служив убогим і нужденним, незалежно від кольору шкіри, релігій чи культури. Як наголосив кардинал Беччіу, «захоплений соціальним вченням Папи Льва ХІІІ, він став на захист прав людини, боротьби за гідність кожної людської особи та соціальну справедливість». Новий блаженний виступав на захист бідних, допомагав нужденним, виступав за скасування залишків рабства, що завдало йому багато страждань. «В потребуючих він бачив Ісуса, а весь свій духовний запал черпав з молитви та адорації Пресвятої Євхаристії», – підкреслив Префект Конгрегації в справах святих, наголошуючи на довір’ї й почитанні Пресвятої Богородиці, Яка вислуховувала його благальні молитви.

Життєвий шлях нового блаженного

Доніцетті Таварес де Ліма народився 3 січня 1882 року Бразилії в багатодітній сім’ї, в містечку Санта-Ріта-де-Кассія в штаті Мінас-Жерайс на сході Бразилії. Його батько – юрист за професією – дуже любив музику, і кожному зі своїх синів давав імена великих композиторів, наприклад, Россіні, Белліні, Моцарта, Верді, і саме Доніцетті. Мати була вчителькою, а в сім’ї було 16 дітей. Коли хлопчикові було 4 роки, сім'я переїхала в місто Франка, на території мегаполісу Сан-Паулу, і там він пішов у школу. Сім'я жила бідно й коли майбутній блаженний виявив бажання стати священиком, батько попросив його відкласти цей намір на кілька років, аби матеріально допомогти родині, а крім того, він хотів бачити сина юристом. Юнак виконував різні праці, був органістом в місцевій церкві, згодом, уже в духовній семінарії він був викладачем музики.

У 1900 році він почав вивчати право, але незабаром розпочав богословські студії. 1908 року Доніцетті прийняв священницькі свячення і склав перед єпископом окремий обіт убожества, якому залишився вірним на все життя, яке провів у великій бідності. Дуже довго він спав просто на підлозі, потім на солом’яному матраці та старому лікарняному ліжку, яке отримав в подарунку. Його ряса була подарована і вже вживана. Як він сам стверджував, єдиною його власністю були тільки книжки.

Самовіддане пастирське служіння

Вже від початків свого пастирського служіння о. Доніцетті з великою самовідданістю звіщав Євангеліє, катехезував, допомагав найнужденнішим, а від 1926 року до смерті в 1961 році він очолив парафію в Тамбау. Він заснував у парафії цілий ряд благодійних та допомогових організацій, а також братства та релігійні асоціації, особливо розповсюджуючи набожество до Матері Божої з Апаресіди, небесної покровительки Бразилії. Він займався вихованням дітей та молоді, допомагаючи їм здобути освіту й професію, побудував у місті школу та притулок для бідних. Хоч сам жив у крайній бідності, вміло дбав про розквіт парафії та добродійних діл, зокрема про убогі родини.

Особливу популярність о. Доніцетті принесли чуда, які ставались за посередництвом його молитов до Матері Божої Апаресідської. Він володів даром білокації й тому одночасно перебував у двох різних місцях, а також левітації, тобто піднесення в повітря під час молитви та богослужень. Завдяки його молитвам відбувались численні чуда, зокрема, зцілювались люди, що не могли ходити. Його слава була настільки великою, що до нього з’їжджались люди не тільки з Бразилії, але з-за кордону. Тільки в 1954-55 роках їх було майже 3 мільйони. Щоб уникнути фанатизму, о. Доніцетті заборонив такі паломництва. Помер у Тамбау 16 червня 1961 року в опінії святості й похований у парафіяльному храмі, якому віддав 35 років свого священничого служіння.

Шлях до беатифікації

В парафіяльному будинку, де він проживав, розташований музей, в архіві якого занотовано понад 700 чудесних зцілень, підтверджених лікарями та нотаріусами. А загально нараховується майже дві тисячі чудесних оздоровлень.

Беатифікаційний процес на місцевому рівні тривав від 1992 до 2009 року, а 6 квітня 2019 року Папа Франциск визнав чудо за його заступництвом, відкриваючи шлях до беатифікації. 13-ний Бруно Арруда де Олівейра народився 2006 року з вродженими дуже серйозними вадами опорно-рухового апарату. Дитина не могла ходити й лікарі не обіцяли позитивних результатів після можливих хірургічних втручань. Батьки благали ласки за за посередництвом молитов о. Доніцетті, хлопчик миттєво зцілився. Бруно разом з батьками брав участь у беатифікаційних урочистостях, даючи свідчення чудесному зціленню та перемінам, які стались після цього. Його батька зазначають, що це оздоровленням є прикладом надії для хворих, адже Господь може вчинити чудо також і в їхньому житті.

Під час беатифікаційної Святої Меси кардинал Анжело Беччіу, Префект Конгрегації в справах святих, підкреслив, що новий блаженний є прикладом зразкового священника, живим Євангелієм, заохочуючи усіх вірних бути світлом світу й сіллю землі.

Католицька Церква в Бразилії втішається 37 святими та 50 блаженними.