На Всесвітньому економічному форуму в представлено «Sister Project». Черниці поділилися з представниками бізнесу ініціативами, спрямованими на долання великих викликів нашого часу, пов’язаних з бідністю і суспільним виключенням.
Про це пише Vatican News.«Ми, черниці, живемо та трудимося поруч з людьми, особливо з тими, які перебувають на узбіччях нашого суспільства», – зазначила сестра Патрісія Муррей, виступаючи в понеділок, 23 травня 2022 року, під час публічної дискусії в рамках Всесвітнього економічного форуму в Давосі. В осередку «Goal 17» в присутності численних гостей, черниця говорила про актуальні глобальні проблеми з представниками великих компаній, таких як «Google» чи «Unilever». За її словами, богопосвячені жінки у конкретний спосіб долають «найбільші виклики» суспільства. Це такі ділянки як охорона здоров’я, освіта, підтримка мігрантів, допомога жертвам торгівлі людьми. «Ми прагнемо, – сказала вона, – структурних змін як на місцевому, так і на національному та глобальному рівнях, разом із найбільш забутими й ігнорованими та задля них».
Малі жести та великі результати
Мужні лідери мають чіткі цілі та ясне бачення того, що «ми, як черниці, черпаємо з нашої віри та нашого посвяченого життя для добра інших», – ствердила сестра Мері Джон з Індії, яка представила учасникам Давоського форуму конкретні успішні проекти, здійснені черницями, що входять до ініціативи «Sister Project». Часто йде мова про малі жести, які, однак, принесли великі результати. Тепер, за її словами, в центрі уваги діяльності – становище жінок в Україні. «Наше євангельське бачення означає, що ми хочемо створювати передумови для того, щоб кожна людина могла жити повноцінним і гідним життям», – пояснила третя представниця «Sister Project» сестра Рут Пілар дел Мора, яка, виступаючи під час круглого столу в Давосі, хотіла підкреслити, що черниці нікого не виключають: «Ми не покидаємо місце, коли вибухає насильство та конфлікти».
Свідки близькості
Сестра Патрісія Муррей навела деякі конкретні приклади. «Всі ми бачили фото сестри Енн Роуз Ну Таунґ, що стояла навколішки перед військовими у М’янмі; маю на думці також сестер у Шрі-Ланці, що захищали протестуючих проти підвищення цін на електрику, пальне та ліки; або про сестру-комбоніанку Ґлорію Сесілію Наварес, що була визволена після п’ятирічного полону в Чаді». Йдеться про «надзвичайний приклад» сміливих лідерів, але часто це відважне лідерство здійснюється непомітно та в мовчанні. «Сміливе лідерство, – підсумувала сестра Патрісія Муррей, – вимагає покори, відкритості на новизну, погодитися на ризик провалитися і мусіти все розпочати наново».