Що насправді криється за ненормальністю?

Зрозуміти щоб допомогти

Помилково вважається, що гомосексуалісти сприймають світ так само як звичайні люди. А їх потяг еквівалентний до потягу у гетеросексуалістів. Звідси вважають, що якщо чимало чоловіків живуть без сексуальної активності, то і геї зможуть. Або навпаки, зводимо це явище лише до прагнення сексу з представниками власної статті. І варто такому хлопцю переспати з дівчиною і проблема буде вирішена. Насправді, це далеко не відповідає реальності.

Більшість дослідників проблеми та самих геїв доводять, що гомосексуалізм – це набагато більше, ніж сексуальні бажання. Це брак відчуття або взагалі відсутність ототожнення з власною статтю. Тобто хлопець може і знати, що він чоловік, але цього не переживати. Секс з іншими чоловіками мають ніби зарадити дефекту мускуліності у ньому самому. Своєрідний психічно-емоційний канібалізм, коли секс з іншим чоловіком має на короткий час дати відчуття бути чоловіком. Щоби це зрозуміли, уявіть собі ситуацію, коли загубивши пазл, без якого картина не буде закінчена, шукаєте подібний, але жоден не підходить, бо той, втрачений був унікальним у своєму роді. Так само з геями, які шукають у інших чоловіках того, що їм бракує самим. Але ці пошуки будуть вічними, бо всі вони шукають у інших «поламану деталь», яку ніхто замінити не може. Звідси і короткочасність одностатевих відносин.

Аж ніяк не можна проводити паралель між любов’ю між чоловіком і жінкою та одностатевими стосунками. У родині чоловік дає свою любов дружині і дітям, а гомосексуаліст, перш за все, намагається заспокоїти ненаситне прагнення заповнити свою порожнечу та віднайти себе. Це є прихована форма егоїзму та нарцисизму. З одного боку відчувати себе жертвою та неповноцінним, а з іншого – використовувати інших задля сексу та заспокоєння своєї «статевої пустки».

Що за цим ховається. У певний момент процес дозрівання гомосексуаліста зупинився, а фізичний розвиток йшов своїм ходом. І в тілі дорослого чоловіка опинився підліток або дитина, яка прагне опіки та захисту. Тому геям притаманна інфантильність, гей-паради, які нагадують якісь дитячі забави, прагнення привернути на себе увагу. Цей конфлікт між тим, ким є і ким покликаний бути викликає почуття незадоволення та меншовартості у порівняно з гетеросексуальними чоловіками. Тому геї закохуються у нормальних, дозрілих представників чоловічої статті, які є об’єктом сексуальних бажань. А щодо «активних» і «пасивних», то відмінність є у етапах дозрівання. Активні геї за допомогою панування намагаються утвердити у собі чоловіка. Це явище притаманне у в’язницях, тільки там йде про утвердження не у собі, а себе як чоловіка на фоні інших. Не дивно, що геї часто переживають депресії та намагаються покінчити з життям. Внутрішній дискомфорт і глибоке ностальгія за «тим досконалим» постійно зростає і з більшою кількістю партнерів справи все погіршуються. Відбувається ерозія того залишку чоловіка, який все ще був усередині. Особливо у «пасивних». Та й активних це стосується не в меншій мірі, бо чим більше відчуваєш себе жертвою, тим сильніший гомосексуальний потяг.

Взагалі то бунт, усередині себе штовхає гомосексуалістів на ризикові вчинки, які можуть коштувати їм здоров’я або навіть життя. Відчуваючи себе неповноцінними, водночас намагаються змусити інших визнати їх нормальними та рівноцінними. Так вони гадають зникне це почуття дискомфорту. Недарма гей-паради названі «парадами рівності». Радісні і усміхнені обличчя, яскраві костюми – це все психологічний хід, який має приховати трагедію їхнього життя. Аналогічно могли б вийти алкоголіки чи наркомани і продемонструвати, як їм солодко і весело живеться.

Коли ж переконати себе у своїй нормальності не виходить, ЛГТБ рух шукає все нові причини зовнішньої дискримінації. Домагаються узаконення своїх відносин, зрівняння їх з подружжям, право усиновлення дітей... Нарешті, все не допомагає, тоді звертаються до найвищої інстанції – Господа Бога. Хоча більшість гомосексуалісти взагалі невіруючі, втім вони вимагають, щоб Церква (неважливо яка) благословляла їхні зв’язки. Насправді для них немає значення сама церемонія. Важливо, що є згода і такий ритуал відбувся хоча б раз. а Це був би той факт, що тепер Бог і Церква як інституція офіційно визнала їхню поведінку цілком звичною, а їх повноцінними.

І нарешті останнім кроком, яке гендеристи вже реалізовують на Заході, має бути створення бісексуального суспільства, де вже не буде повноцінних жінок і чоловіків, а будуть «емоційні інваліди» з проблемами власної тотожності. Це і та омріяна рівність, до якої прагнуть гендерні ідеологи, де не буде кращих і щасливих, а всі будуть неповноцінні та нещасні. Але ради справедливості варто визнати, що ЛГТБ рух цілеспрямовано не переслідує мету знищити інститут сім’ї і шлюбу, але своїми діями фактично це здійснює. Хоча я і зустрічав під час дослідження гендерних питань деякі публікації гей-активістів, які публічно закликали руйнувати родину як суспільне явище, але більшість не має таких цілей. Їхні дії зумовлені скоріше не ідеологічними мотивами, а власними баченням світу. Що не скажеш про ідеологів гендеру, які цілеспрямовано використовують тему гомосексуалістів, щоб реалізувати свої концепції та ідеї.

Блог Олександра Бучковського

Зображення Canva