Фальшива дискримінація?

Агресивна риторика давно використовується проти нас самих

Слова Апостола Павла «Зло добром долайте» залишаються актуальними і у цьому випадку, хоча для багатьох не відповідати злом на зло є проявом слабкості. Оглядаючи інформацію у пресі навколо «параду рівності» у Києві чи Одесі стає зрозуміло як розглядають ЗМІ опонентів цих заходів. Вітчизняні медіа довго не барилися, щоб на фоні кривавої стрілянини в американському Орландо, провести аналогії між цими двома подіями. Хоча українських опонентів пропаганди гомосексуалізму ще не називають радикалами і терористами, втім натяки на фундаменталізм та застарілу мораль вже відчутні. А ЛГТБ–руху це і потрібно. Їм важливо зробити себе мучениками у ім’я «міфічної рівності» та демократичних ідеалів, а всіх незгідних таврувати «гомофобами» А хто буде ворогом – мусульмани з ІГІЛ чи християни, насправді зовсім не важливо. Головне, щоб були причини говорити про їхню дискримінацію. А це досить успішний психологічний хід. Спочатку стати об’єктом насмішок і знущань, згодом – жалості, щоб захищали їхні права, і врешті-решт взірець для наслідування.

Який з цього вихід? По-перше, варто провести чітку межу між гомосексуалізмом і особами, які мають цю проблему. Це допоможе з одного боку проявити християнське милосердя, а з іншого не потрапити у пастку гомоєресі, яка вважає гомосексуальні схильності цілком нормальними. Основна наша мета – довести світові, що ми не бажаємо зла гомосексуалістам, а навпаки, намагаємося показати, що обраний ними стиль життя заважає бути їм по справжньому щасливими і є причиною їхніх страждань. Наш протест не форма дискримінації осіб з гомосексуальними схильностями, а спроба вивести їх з цієї залежності. Що не боїмося називати сам гомосексуалізм моральним злом та відхиленням від норми, а гомосексуалістів такими ж жертвами гендерної ідеології.

Варто пам’ятати, що будь-які найбільш благородні та християнські заклики чи акції не будуть сприйматися без реальних дій. На Заході вже давно функціонують чимало товариств («Сourange», «Exodus» тд.), які допомагають геям подолати свої схильності та стати щасливими і повноцінними чоловіками та закласти свої родини. Які є з них в Україні? ЖОДНОЇ. Тоді як рахунок ЛГТБ організацій вже йде на десятки, а то й на сотні.

Не дивно, що позицію Церкви по наркоманії, алкоголізму, абортам суспільство більш-менш сприймає і підтримує, адже християни досить успішно проявляють соціальну активність і допомагають залежним і потребуючим повернутися до звичайного життя через спеціальні центри, програми, акції допомоги. Щодо гомосексуалізму лише чути лише одні заклики до боротьби. Якщо й існують конкретні випадки підтримки для осіб з потягом до власної статті, то це лише одинокі ініціативи окремих священиків чи спільнот. Адже більшість духівників не лише не знає як допомогти, але досить упереджена до таких людей. Тому поки Церква не почне брати активну участь у реабілітації гомосексуалістів, не слід очікувати, що її позиція буде вірогідною в очах громадськості і до неї будуть дослуховуватися. Аргумент порушення моралі поки що діє, але це не на довго. Все ще відчутне негативне ставлення до одностатевих відносин у СРСР, але молодь все більш толерантніше ставить до вільних стосунків. Осудження гомосексуалізму як морального зла, тягне за собою негативне ставлення до всіх неупорядкованих сексуальних актів поза шлюбом.