Папа: Обличчя, вмите сльозами покаяння, є невимовно прекрасним

Про це пише Vatican News.

«Блаженні засмучені, бо будуть утішені». Це блаженство було предметом роздумів, якими Папа Франциск поділився з учасниками загальної аудієнції, що в середу, 12 лютого 2020 року, відбулася в залі Павла VI у Ватикані.

Внутрішній біль, що відкриває на справжні стосунки

Святіший Отець звернув увагу на те, що в оригінальному тексті, написаному грецькою мовою, в цьому блаженстві використаний активний стан дієслова, тобто, блаженними є не ті, що «зазнають» смуток, але «плачуть зсередини». Йдеться про наставлення, що стало «центральним у християнській духовності», яке отці пустелі, «перші монахи», називали «penthos», тобто, «внутрішній біль», який відкриває нас на «оновлені стосунки з Господом і з ближнім».

«Цей плач у Святому Письмі може мати два аспекти: перший спричинений смертю чи стражданням когось. Іншим аспектом є сльози задля гріха, задля власного гріха, коли серце кровоточить через біль, викликаний тим, що завдано образу Богові та ближньому», – сказав Наступник святого Петра, пояснюючи, що йдеться про те, щоби «бажати добра ближньому настільки, щоби відчувати зв’язок з ним, настільки, щоби поділяти його біль».

Оплакувати страждання ближнього

Папа підкреслив, що часто говорив про дар сліз та його цінність. Адже неможливо любити «в холодний спосіб», неможливо любити «з огляду на посаду чи з обов’язку». Крім того, в той час, як існують засмучені, яких слід втішити, іноді, трапляються у «втішені», яких потрібно «засмутити, розбудити, бо вони мають кам’яне серце та відучилися плакати».

«Жалоба, наприклад, – пояснив він, – це гіркий шлях, але може бути корисним для того, щоб відкрити очі на життя та на священну й незамінну цінність кожної людської особи, й у такі моменти усвідомлюємо, наскільки коротким є час».

Оплакувати гріх

Ще одним значенням цього «парадоксального блаженства» Святіший Отець назвав «оплакування гріха». За його словами, слід розрізняти це поняття: є такі, що «сердяться, бо помилилися», однак це є проявом гордості, й ті, які «оплакують сподіяне зло, упущене добро та зраду в стосунках з Богом». Така людина каже: «Я поранив того, кого люблю», й це викликає біль аж до сліз.

«Йдеться про підхід до власних помилок, важку, але життєву тему. Згадаймо про сльози святого Петра, які привели його до нової та набагато справжнішої любові, це плач, який очищає та оновлює. Петро поглянув на Ісуса та заплакав: його серце оновилося. На відміну від Юди, який не прийняв того, що помилився і, бідолаха, скоїв самогубство. Збагнути гріх – це Божий дар, діло Святого Духа», – мовив Папа, підкреслюючи, що ми власними силами не можемо збагнути гріх, потрібно випрошувати цей дар у Господа.

Бог завжди прощає

У цьому контексті Святіший Отець навів слова святого Єфрема Сирійця, який казав, що обличчя, вмите сльозами, є «невимовно прекрасним». Йдеться про «красу покаяння». «Як завжди, християнське життя знаходить своє найкраще вираження в милосерді. Мудрим і блаженним є той, хто приймає біль, пов’язаний з любов’ю, бо отримає розраду Утішителя, Святого Духа, Який є ніжністю Бога, Який прощає та напоумляє», – сказав Папа, наголошуючи, що Бог завжди прощає, навіть найгірші гріхи, лише б ми «не втомлювалися просити прощення