Вічні обіти сестри гоноратки в Бердичеві

Ця непересічні подія – по суті, весілля – зібрала навколо вівтаря чернечу родину, священиків, які сестру супроводжували в розпізнанні покликання й на різних етапах монашого життя, найближчих друзів. Святкову Літургію очолив ординарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький. Для сестри це було великою радістю, адже це пастир рідної дієцезії (сестра походить із Києва, належить до парафії св. Олександра).


У проповіді єпископ роздумував про слова з Євангелія від Йоана про пшеничне зерно, яке має впасти в землю, завмерти – і лише потім приносить рясний плід. Якщо ми не хочемо вмирати щодня, як це зерно, то бідуватимемо у своїй самотності або, перебуваючи у великій спільноті, залишатимемося самі.


«Цього дня ми поруч із сестрою, яка засмакувала життя в монастирі, життя Нареченої Христа. Сьогодні вона хоче поставити крапку, хоча знаємо, що ця крапка триває ціле життя. Ісус запрошує кожного з нас, незважаючи на обрану дорогу, бути готовими, як зернятко, йти до землі, помирати і приносити плід. Бо коли почнемо шкодувати себе, не хотіти вмерти для себе, то матимемо зовнішній вигляд чогось живого, але ніколи не принесемо плодів».


Один із атрибутів нареченої – шлюбна сукня, яку вона вдягає лише раз у житті, тільки на весілля. «Сьогодні, сестро, Господь Тебе кличе вдягти іншу сукню, про яку ми чули у другому читанні з Послання апостола Павла до колосян (Кол 3, 12-17). Це одяг обраної особи, духовний одяг», – вказав єпископ. Про цей одяг потрібно дбати, щоб він був чистий і відповідний. Потрібно вдягтись у благодать, у святість. «Тому цю сукню ти не будеш ховати в шафу, бо вона має свідчити, що тут є людина, яка є особливо перебуває з Господом».


«Господь сьогодні консекрує тебе, обирає тебе на Свою наречену, якою будеш тут, на землі, й у вічності, хоче бачити тебе, а також і нас, завжди вдягненими у шлюбну одежу, тобто найкращу, яка є завжди з нами, аби свідчити в цьому світі, що святість – це реально; що бути Божими дітьми в кожній ситуації – це реально; що можна у цьому житті не брехати, не красти, а молитися, працювати, страждати навіть, але вже бути громадянами Неба», – завершив проповідь єпископ.

Після гомілії та Літанії до всіх святих сестра Анастасія склала обіти чистоти, убогості й послуху на руки настоятельки вікаріату сестри Ренати Нуцковської. Продовженням обряду стала консекрація сестри та вручення обручки – зовнішнього знаку заручин із Христом-Нареченим.


На завершення Євхаристії єпископ віталій Кривицький уділив урочистого благословіння сестрі, яка склала вічні обіти, і всім присутнім. Після Літургії святкування продовжилось у домі сестер. Ділячись переживаннями важливого моменту, сестра Анастасія підкреслила: «Цю Євхаристію переживала в дусі радості і миру. Я щаслива, як і будь-яка жінка, коли виходить заміж і цілковито віддається своєму улюбленому. Зовсім не жалкую, що в певний момент свого життя ризикнула і сказала Богу "Так!" під час перших кроків розпізнання свого покликання. І це "Так!" кажу сьогодні знов і знов, з радістю і вдячністю в серці».


Завершилася Євхаристія, затих спів, гості покинули санктуарій. На подвір'ї вже чекала молода пара, хлопець і дівчина, які мали якраз зараз вінчатися. Дві дороги: чернецтво і подружжя… дві пари: Бог і жінка, чоловік і жінка… вони різні, але єднає їх щось спільне: відкриття життєвого покликання та Любов.