Якщо відповідь на друге питання у заголовку позитивна: так, спізнюватись на Святу Месу – це гріх, то, очевидно, перше питання набирає іншого сенсу, чи не так?
Скільки разів я чув запитання: «Спізнитись на Літургію – це гріх? Так, це гріх, відповідь незмінна. «Але як то, насправді? Я спізнилась лише на 3 хвилини!» Чудово. Спізнись на три хвилини на літак чи потяг. Найбільш імовірно – вони вирушать без тебе.«Але ж на Євхаристії я є! Лише частинку мене не було! Я ж встиг на читання» Це правда, Літургія – не літак. Проблема не в тому, чи спізнилась ти на п’ять, десять чи двадцять хвилин. Проблема у тому, що спізнилась і у тому, на що ти спізнилась.
Питання про запізнення не доречне
Літургія не є спектаклем, театральною виставою, концертом, на які можна тихенько зайти опісля початку. Це зустріч з Особою. Це не родинне свято, на яке з’їжджаються усі родичі і на початку можуть не помітити твоєї відсутності. Бог чекає конкретно на тебе. Саме тебе запрошує до Євхаристії, в якій помирає і воскресає у літургійних символах.
Спізнення на Літургію більше можна порівняти не зі спізненням на автобус, а зі спізненням до ліжка близької хворої людини, яка помирає. На скільки можеш запізнитись у такій ситуації?
Коли є гріх
Звісно, трапляються ситуації, яких ми не могли передбачити: корки на дорогах через автопригоду, дитину в останню хвилю слід було переодягнути… Кожному може шось таке трапитись – у цьому випадку гріха немає.
Бо щоби це був гріх має бути вияв нашої волі, а не щось, на що ми впливу не мали. Але будьмо чесні: більшість наших запізнень трапляються якраз через легковажність. А ігнорування – це брак поваги.
Брак поваги до кого-небудь є гріхом. Більше того, брак поваги до Бога. І це правда. Якщо бути відвертим і проаналізувати причини своїх спізнень – виявимо, що першопричина – у нашій легковажності.
Чи докладаєш достатньо зусиль?
Легковажити – це також і недостатньо про щось дбати: наче і є важлива для мене Літургія, але ще хвилька за комп’ютером, хвилька дрімоти, зайти в магазин – також важливо! Але чи не важливіше те, що спізнюємось на зустріч із померлим заради нас і воскреслим для нас Ісусом?
Зрештою, йдеться про те, чим для нас є Євхаристія. Чи до кінця усвідомлюємо її зміст? Бо якщо усвідомлюємо, що відбувається, що Євхаристія мені дає, то не виникає питання «на скільки можна спізнитись». Навпаки старатимемось прийти заздалегідь. В той час, коли я лише на хвильку спізнююсь на Літургію, тисячі християн по всьому світу ризикують життям, щоби брати у ній участь.
То ж чи можна іти до Причастя?
Нема доброї відповіді на запитання «На скільки можна спізнитись, щоб могти ще приймати Євхаристію». Бо саме питання не є добре.
Якщо у своєму житті духовному, релігійному ставлю запитання «А скільки можна, щоб не було гріха», то це значить, що ми ще далеко від особистих стосунків з Ісусом.
Ніхто, коли любить, не питає: «скільки разів можу злегковажити, вчинити недобре тобі». Так і ти не питай, а вийди на декілька хвилин швидше з дому, прийди і чекаючи початку Літургії скажи: Я тут! Бо Ти на це заслуговуєш. Для мене.
Отець Міхал Любовицький, Aleteia
Переклад Тетяни Трачук, ДивенСвіт
Вино у Святому Письмі Чимало християн неоднозначно ставляться до вина та сумніваються, чи годиться споживати цей напій. Звертаючись до численних прикладів зі Старого й Нового Завітів, о. Петро Балог ОР ділиться роздумами про вино як дар, котрим слід користуватись помірковано й мудро, і який Христос вчинив символом трапези у своєму Царстві.
Солідарність і самотність
Що Церква говорить про донорство органів, переливання крові та інтенсивний курс лікування?
6 порад для розпізнання покликання
Складні питання Чому Ісус помер у 33 роки? Чому Христос помер, коли йому було 33 роки, а не у старшому віці? Це дозволило б Йому більше часу навчати і краще сформувати Свою Церкву. Святий Фома Аквінський відповів на це запитання наступним чином.Схожі новини
