2 червня – довільний спомин свв. Марцеліна і Петра, мучеників

Святих Марцеліна і Петра (ІІІ ст.) було вбито за містом, на безлюдді, оскільки римляни збагнули, що вбивство християн зовсім не лякає їх одновірців, а навпаки – таких людей ще більше шанують, а культ розповсюджується з неймовірною швидкістю. Отож, смерть двох борців за віру, мала би залишитися таємницею.

Марцелін і Петро – двоє проповідників, про дитинство й молоді роки яких нічого не відомо. Згідно із традицією та переказами, Марцелін був священиком, а Петро мав свячення дияконату. Петру, Церква довірила владу над злими духами і святий диякон проводив екзорцизми. Натомість Марцелін, уділяв таїнства та підтримував Петра молитовно. Своїм проповідництвом, святі багатьох навернули на християнство. Проте, згодом були спіймані римськими язичниками та засуджені за розповсюдження «християнських забобонів». У той час, імператором був Діоклетіан, який влаштовував криваві гоніння на християн. Так, мученики були вивезені за Рим і мали самі собі копати могили.

Коли копали собі могили, святі Марцелін і Петро молилися та співали гімни. Слухаючи їх, один із катів навернувся та згодом прийняв хрещення. Святі були обезголовлені мечем близько 304 року.

Відомо, що місце їх поховання було знайдено святою Луцилою разом зі святою Фірміною. Їх культ майже одразу став широко відомим: імператор Константин на їх честь побудував базиліку, Папа святий Дамасій описав їх подвиги, про які також згадує і святий Єронім в Martyrologium Hieronianum. У VI столітті, Папа Вігілій додав імена Марцеліна і Петра в Римський Канон (нині Перша Євхаристійна молитва).

Зображуються разом, часто під час мученицької смерті. Марцелін зображується в літургійних шатах, Петро – у дияконській далматиці.

Атрибути: пальмові гілки, Марцелін тримає чашу і Гостію, у Петра в руках зазвичай хрест і сувій.

Уклала Юлія Бойко

Зображення: Codex Bodmer, Wikimedia