Ось Серце, що так покохало людей. Роздуми над закликами Літанії до Пресвятого Серця Ісуса

Серце Ісуса, Сина Предвічного Отця 

Уся літанія вказує глибину таємниці Христа – другої особи Пресвятої Трійці. Вже у першому заклику є посилання на найважливішу істину віри – догму про Пресвяту Трійцю. Церква від самого початку міцно вірить, що Ісус є Божим Сином. Тексти Святого Письма у багатьох місцях підтверджують нам цю істину віри. Сам Ісус під час свого земного життя готував учнів до її прийняття. Це не було просто, оскільки євреї міцно вірили у єдиність Бога (одна особа – один Бог). Спочатку навіть апостоли не могли зрозуміти, як може бути один Бог у трьох Особах. До них закрадалися сумніви. Більше того, сам Ісус спонукав їх до таких думок, одного разу навіть запитавши прямо: «А ви за кого Мене вважаєте?» (Мт 16,15). Відповідь Петра була однозначною: «Ти – Христос, Бога живого син» (Мт 16, 16).

Таємниця Пресвятої Трійці це одна з найважчих таємниць нашої віри. Найбільші християнські мислителі, філософи та богослови, наприклад, св. Августин, небагато змогли нам пояснити з цієї таємниці, оскільки вона перевершує можливості людського розуму. Пресвяту Трійцю представляємо собі таким чином: Бог Отець знає себе досконало. Це пізнання є не чимось випадковим, а чимось істотним. Ним є Божий Син, названий також Божою Мудрістю або Божим Словом. Отець і Син люблять один одного, звідки походить Святий Дух – уособлена любов, що єднає Отця і Сина, причому настільки, що утворюють єдність. Божий Син для відкуплення людського роду прийняв людське тіло і народився людиною.

І саме цьому Божому Сину, Який з любові до нас став людиною і зійшов на землю, ми маємо віддавати найвищу честь. Любімо і прославляймо любляче Серце Ісуса, пробите з любові до нас списом солдата. Маємо вшановувати це Серце, не відділяючи його від Особи Господа Ісуса, наче реліквію, дуже цінну, але реліквію, наче вшановуємо краплини Його Крові на Хресній дорозі, або ж дерево хреста. Наш молебень звернений до ЖИВОГО і присутнього серед нас Ісуса, Який любить нас усім Своїм Серцем.

Але у цьому молебні хочемо вшанувати не лише фізичне, Божественно-людське Серце. Серце – символ любові. Тож хочемо вшанувати насамперед ту любов нашого Спасителя, яка спонукала Його зійти на землю, привела на хрест і дала нам Євхаристію. До цих та інших проявів любові Спасителя не можемо бути байдужими; варто намагатися відповісти на них нашою любов'ю.

Найсолодше Серце Ісуса ніколи не втомлюється нас любити, незважаючи на нашу невдячність та гріхи. І буде нас любити надалі безкорисливою любов'ю. Людські почуття минають: час їх охолоджує, а смерть перериває. Інакше є з любов'ю нашого Спасителя. Він нас любить і буде любити навіть тоді, коли помремо; тоді Він нас обдарує постійною вічною любов'ю. Папа Бенедикт XVI у своєму посланні на Великдень 2008 р. писав: «Предивна подія воскресіння Ісуса по свої суті є подією любові: любові отця, Який віддає Сина за спасіння світу; любові Сина, Який з волі Отця віддається за нас усіх; любові Духа, яка виводить Ісуса з-посеред померлих у Його переміненому тілі. І ще: це подія любові Отця, Який «наново приймає Сина у обійми», оточуючи Його своєю славою; любові Сина, Який у силі Духа повертається до Отця, одягнений у нашу перемінену людськість».

В окремих закликах літанії відкриваємо як божественну, так і людську таємницю любові Творця, приховану у Його Сині, Який тому став Сином Чоловічим, щоб ми через Його Серце краще пізнали Серце Отця, більше Його полюбили і дозволили, аби Його батьківська любов нас формувала.

Опрацював дк. Яцек Ян Павловіч, переклад КМЦ 

Зображення: tetb.com