Серце Ісуса, доме Божий і брамо неба

Це місце святої Божої присутності, де Бог благословить, потішає, зміцнює і спасає через таїнства. У Пресвятому Серці Ісуса предивним чином виконуються обітниці, які Бог дав ще Якову і патріархам у Старому Завіті. У Пресвятому Серці Ісуса благословенні всі народи землі, у Ньому реалізується доброта і любов Бога щодо кожного з нас.

У другій частині цього заклику Серце Ісуса назване брамою неба. Сам Ісус у Євангелії св. Йоана говорить про себе: "Істинно, істинно говорю вам: Я - двері для овець. Хто ввійде крізь мене - спасеться. Увійде він, вийде - і знайде пасовисько!" (Йо 10, 7.9). Прагнення вічного щастя, що завжди було присутнє в людині, може бути заспокоєне лише у Бозі. Великий Вчитель Церкви св. Августин сказав: "Неспокійним є серце людини, поки не спочине в Бозі". Як це щастя осягнути, яким чином увійти до Божого дому і радіти огляданням
Бога лицем в лице?

Ісус вказує на себе як браму, якою можна ввійти, щоб осягнути вічне щастя. Він - брама між небом та землею. Не можна ввійти до неба, не проходячи крізь Цю браму. Всі, хто хотів би ввійти інакше - "злодії та розбійники" (Йо 10,8). Аби пройти через цю Браму та
ввійти до Божого дому, маємо все чинити з любові та з добрими намірами. Про вартість людського вчинку свідчить намір. Непомітний добрий вчинок, здійснений з добрим наміром для Бога, може бути дуже вартісним. "Кухоль води, поданий ближньому заради Мого імені,
не буде без нагороди", - сказав Ісус (пор. Мт 10,42).

Натомість великі вчинки, звершені навіть з героїчним зусиллям, але лише для нашої слави, реклами та задоволення, не мають в Божих очах жодної вартості. Сам Христос сказав про таких людей: "Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду" (Мт 6, 2). Бог винагороджує лише те, що зроблене для Нього і для ближнього з любові, так як роботодавець платить лише за те, що зроблене згідно з його побажанням.  

Це просте порівняння з брамою для овець спонукає нас до ще однієї цікавої рефлексії. Вівці могли входити до вівчарні через браму без жодної сторонньої допомоги. Там вони могли заспокоїти свій голод та спрагу, і без сторонньої допомоги вийти. Там знаходились під опікою пастиря, перебуваючи у безпеці та захищені від пустельних шакалів. Ісус є брамою для овець та водночас вівчарнею. Тому вже не потрібні інші пастирі, які мають вказувати дорогу, бо Він сам є Дорогою. Господь Ісус через це порівняння говорить нам про вселенськість спасіння, яке призначене не лише для обраних, а для всіх, хто захоче увійти і підкрипитись новою поживою - хлібом життя, Тілом Христа - Євхаристією. Це особлива пожива, після якої вже не виникає голоду. Також Його Кров є незвичайним напоєм, після якого вже не відчуваєш спраги.

Пробудімо в собі добрий намір. Просімо Господа, щоб уся наша праця, діяльність та зусилля завжди були лише для Божої слави, з любові до людей та до Божого Серця. Відновлюймо цей намір щодня під час ранкових молитов. Зробімо все можливе, аби наприкінці нашого життя ми могли увійти через Браму Божого Серця до Божого дому, дому Отця.

Опрацював дк. Яцек Ян Павловіч, переклад КМЦ

Зображення: Daily Express