21 травня – довільний спомин святого Йоана з Непомук, покровителя сповідників

Близько 1370 року, уже навчаючись у семінарії, працював нотаріусом у празькій єпископській курії. 1380 року отримав свячення й був призначений настоятелем в одну зі столичних парафій. Наступного року продовжив студії в Празькому університеті, а в 1382–1387 роках навчався в Падуї, де й отримав ступінь доктора юридичних наук.

Повернувшись до Чехії, якийсь час був каноніком колегіального храму святого Едігія, а 1389 року архієпископ підніс його до гідності головного вікарія. Така посада означала велику відповідальність, адже Йоан став другим після архієпископа, його правою рукою та представником, насамперед у правових питаннях. Саме він був посередником у конфлікті між Вацлавом IV, королем Чехії, й архієпископом.

1393 року Йоана за наказом короля ув’язнили, катували та скинули з моста у Влтаву. Причина такої агресії з боку світської влади невідома. Припускають, що Вацлав IV просто помстився архієпископові, вбивши вікарія, який того в усьому підтримував. Проте ймовірніше, що король хотів примусити Йоана, який був сповідником королеви, порушити Таїнство Сповіді. Тому він був спостерігав за тортурами й особисто завдавав болю святому.

Культ Йоана з Непомук поширився одразу після смерті Вацлава IV, проте на канонізацію довелося чекати до 1729 року.

Зображають святого в священицькому вбранні. Інколи він тримає палець на вустах, що символізує збереження таємниці. Атрибути – хрест, пальмова гілка, п’ять зірок над головою, запечатаний лист, міст, замок, корона з написом «tacui» – «мовчав».

Покровитель сповідників, доброї сповіді, Праги, єзуїтів, мостів і тих, хто тоне. Захисник від повені.