Чого Карло Акутіс може нас навчити про дружбу?

У червні світ побачить книга про молодого блаженного, над виходом якої працювали її автор, отець Вілл Конкер, у співпраці із видавництвом Sophia Press (Софія, Болгарія).

Отець Конкер був висвячений на католицького священика в архідієцезії Монако, але згодом Паризьке товариство закордонних місій відрядило його на місійну працю до Камбоджі, де католики становлять менше ніж 1% населення.

Ще під час свого навчання у Римі, отець Вілл Конкер мав благословення зустріти родину блаженного Карло Акутіса, який став для нього духовним другом і прикладом моральності.

Книга отця Конкера «Міленіал в раю» дасть змогу більше дізнатися про коротке життя Карло; про те, як він реагував на виклики у своєму житті, з якими так часто стикається молодь нашого часу.


Наприклад, отець Конкер розповідає, як часто юнакові доводилося боротися із одинокістю: «Звичайно, Карло, як і багато інших підлітків, боровся із самотністю. Єдина дитина у сім’ї, зайняті батьки, міський спосіб життя. Зважаючи на всі ці обставини, як Ви гадаєте, хто міг стати його другом? З ким він міг побудувати тісні дружні стосунки? – У Карло був лише один варіант, і звичайно, він зробив вибір у його сторону, щоб створити одні із найкращих дружніх стосунків сучасності. Так, таким варіантом, і в якійсь мірі, порятунком від самотності, для Карло став Раджеш».


Батьки Карло найняли Раджеша, щоб той доглядав за хлопцем. Проте, їхні відносини були чимось більшим, ніж просто робочі стосунки. Це була дружба, яка «…вимагала певної простоти серця від кожного із них. Й хоча для Карло така відкритість була притаманною, натомість Раджеш, з кожним разом, наново відкривав для себе цю чесноту. Так, коли юнак почувався самотнім, присутність найкращого друга і його підтримка допомагали хлопцеві пережити найскладніші ситуації у житті», – зазначає священик.

Зрештою, Раджеш, який був індусом, прийняв християнство, маючи за приклад Карло.

Дружба із дівчатами

Велика відданість Карло Акутіса дружбі, прослідковується також і у стосунках із дівчатами-підлітками, з якими він спілкувався. Так, о. Конкер, характеризує ці дружні взаємовідносини, як довгі і глибокі розмови.

«Тривалі телефонні дзвінки, що несли за собою глибокі розмови, а не просто пусті балачки… Карло, за прикладом святих Франциска та Клари Ассізької справді вірив у можливість справжньої дружби між чоловіками та жінками. Найкращим свідком цього є, мабуть, його двоюрідна сестра Флавія, але цей факт також підтверджують й інші його однокласниці.

Така своєрідна дружба вимагала досить багато часу, особливо під час тривалих розмов по телефону. Тоді ще не було Facetime, і як згадує мати Карло, як раз за разом чула дзвінок старого дискового телефону, бігла до вітальні, піднімала слухавку, лише, щоб прокричати: «Карло, це до тебе».


Так, наявність цих розмов, ще раз нам показують, що Карло вмів слухати і будувати довіру до своїх друзів, які сумують за ним і донині».

Карло також неабияк турбувався про те, аби до молодих жінок ставилися із повагою.

О. Конкер зазначає: «Цілком очевидно, що Карло Акутіс був досить твердим і безкомпромісним стосовно хтивості та аморальності. Наприклад, хлопець був великим шанувальником басейнів: вмів плавати вільним стилем, брасом, на спині, батерфляєм, так само любив проводити час із друзями». Був звичайним хлопцем.

«Але був один тип ставлення, якого він не міг терпіти: різні форми домагань проти дівчат, які інколи мали місце під час різного роду зустрічей. Карло не просто це не схвалював, він публічно дорікав тим, хто вважав, що посвистування в сторону дівчат чи будь-які інші не дуже пристойні вигуки можуть бути смішними. Це не так.

Що їм говорив Карло? Він кричав на них? Він їм погрожував? – Ні, нічого з вищеперерахованого. Він просто говорив їм: «Наше тіло – це храм Святого Духа».

Переклад КМЦ за Aleteia 

Фото carloacutis.com