8 травня – обов’язковий спомин святого Станіслава Щепановського, єпископа й мученика

1060 року був висвячений на пресвітера та служив каноніком у краківському соборі при єпископі Ламберті. Вважають, що за єпископським дорученням Станіслав започаткував хроніку собору. Прославився палкими проповідями й місійною діяльністю на довколишніх землях.

Після смерті краківського єпископа 1070 року Станіслав був обраний його наступником, але отримав свячення лише 1072 року. Дбав про вірних, захищаючи їхні права, підтримував розвиток бенедиктинських монастирів, завдяки яким укріплювалося християнство, а для єпископства придбав село Петровин (за легендою, йому довелося воскресити померлого Петровина, колишнього власника землі, аби довести свої права на неї). Доклав зусиль, аби наново сформувати Гнєзненську митрополію й так зупинити нав’язування першості Магдебурзької митрополії над польськими.

Святий Станіслав сміливо напоумлював польського короля Болеслава ІІ Сміливого, який часто був відсутній і мало піклувався про державу через участь у воєнних діях. Деякі джерела подають, що Станіслав за непослух відлучив короля від Церкви, але точна причина конфлікту не відома. Хай там як, Болеслав без жодного суду звинуватив Станіслава у зраді короля й народу та засудив до страти через відрубання кінцівок. Він наказав убити єпископа під час Меси, а що вояки не хотіли цього зробити, заколов його власноруч. Канонізували Станіслава Щепановського 1253 року.

Зображають святого в єпископських шатах. Атрибути – пасторал, пальмова гілка, орел, меч, воскреслий Петровин.

Покровитель Польщі та, за словами Папи Йоана Павла ІІ, морального ладу.

Уклала Юлія Бойко