Катерина (1413–1463) народилася в Болоньї, була дочкою заможного патриція з Феррари, доктора права та професора Болонського університету. Виховання отримала від матері.
Коли дівчинці було 10 років, сім’я переїхала до Феррари. Завдяки високому статусу батьків Катерина стала придворною дамою Маргарити, позашлюбної доньки маркіза Нікколо ІІІ д'Есте. Майбутня свята старанно використовувала освітні можливості: навчалася малювати, грати на музичних інструментах, танцювати й писати поезію, вивчала латину. Проте від решти дам вона вирізнялася скромністю та прагненням небесних, а не земних благ.1427 року Катерина приєдналася до спільноти молодих шляхетних жінок, які присвятили життя Богу. Плекала в собі чесноти, багато молилась і покутувала. Їй довелося зазнати також духовної боротьби, спокус сатани й випробувань віри, особливо щодо присутності Христа в Євхаристії. Після цих страждань Катерину втішив Господь, явивши їй Себе у Пресвятих Дарах.
Катеринине життя було прикладом жертовного служіння й великої покори. Вона виконувала в монастирі навіть найнижчі обов’язки, у дорученнях убачаючи Божу волю, а в непослуху – духовну пиху. 1431 року мала видіння Страшного суду, яке підштовхнуло її ревно молитися за навернення грішників. Хоча ніколи не хотіла керівної посади, погодилася на Боже доручення й 1456 року поїхала настоятелькою в Болонью, щоб заснувати нову спільноту.
На початку 1463 року стан її здоров’я погіршився, а 9 травня Катерина відійшла до Господа. Канонізована 1712 року. Її нетлінне тіло зберігається в Болоньї. Залишила по собі письмову спадщину, найвідоміший у якій «Трактат про сім духовних зброй», що навчає боротися зі спокусами.
Зображають святу у вбранні кларисок. Атрибут – лілія, розп’яття.
Покровителька Болоньї, художників, гуманітарних наук. Захисниця в боротьбі спокусами.
Уклала Юлія Бойко