Чому нас відсилають наприкінці Святої Меси?

Ідіть

Після нашої зустрічі з самим Ісусом під час Святої Меси, у Його Слові та Його Тілі й Крові, нас разом із Ним відсилають у світ. Так само Ісус відсилав своїх учнів, кажучи: «Ідіть по цілому світі й усьому творінню проповідуйте Євангеліє» (Мк 16, 15).

У нашому повсякденному житті ми маємо жити тим, що отримали; ми маємо бути Ісусом для кожного, кого зустрінемо. Ми починаємо з бажання служити Христу кожної миті нашого життя, відкриваючись на потреби тих, хто перебуває поруч із нами, і прагнучи розділити з ними те, що маємо. Ми називаємо таке служіння іншим ділами милосердя.

Християни цілодобово

Прийняття Тіла і Крові Христа має сенс лише тоді, коли може перемінити нас, тобто більше уподібнити нас до Христа. Ми не можемо бути християнами лише на одну годину в неділю – ми християни 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Коли ми впускаємо Христа у своє життя, то несемо Його додому, до сусідів, у школу та на роботу. Досвідчуючи милосердну і перетворювальну любов Бога у своєму власному житті, християни є знаками надії для інших, а надто коли вони простягають руку бідним, засмученим, голодним, хворим або пригнобленим. Покликання кожного християнина – довірити всього себе Ісусові, щоби свідчити про те, що Божа любов не лише для нього, а й для всіх людей. Від давніх часів і до наших днів християни століттями ризикували своїм життям, щоби зберегти вірність цьому покликанню.

Амінь

Як і остання книга Біблії, Євхаристійна молитва завершується словом «Амінь» (Одкр 22, 21). Цим словом ми єднаємося зі всіма віруючими в молитві, яку священик спрямовує до Бога від імені всієї спільноти. Давньоєврейський корінь цього слова перекладається як «твердо» або «звісно». У грецькій мові цей вигук означає «хай буде так» або «правильно». Отож коли наприкінці молитви ми кажемо «Амінь», цим самим ми говоримо: «Так, хай так буде Богові на славу» (2 Кор 1, 20; ККЦ 1065). Хорошим прикладом є промовляння «Амінь» наприкінці Символу віри, що стосується першого слова – «Вірую» (ККЦ 1064).

Якщо ми дійсно віримо у Божі слова, обітниці та заповіді, то також хочемо всім серцем їх підтвердити. Тому все наше життя має бути «Амінь» у відповідь на любов і вірність Бога. Після Євхаристії ми йдемо в мирі Христовім, аби пропонувати свою допомогу всім, хто її потребує, і проголошувати Євангеліє.

Протистояти несправедливості

Нідерландський отець-кармеліт Тит Брандсма (†1942 р.) був професором університету у Неймеґені. За кілька років до початку Другої світової війни він чітко попереджав про небезпеку націонал-соціалізму нацистів та расової ненависті. На противагу цьому він говорив про «невідомий героїзм» людини, яка шанує Христа в інших людях своїми молитвами і допомогою: «Не питай. Не озирайся. Не суди. Просто допомагай». Декілька років потому він буде без страху захищати ці слова. У відповідь на німецьку окупацію Нідерландів єпископи цієї країни засудили нацизм та заборонили католикам бути членами організацій, пов’язаних із нацистами.

1942 року, будучи радником католицьких журналістів, отець Тит звернувся з листом до директорів і редакторів католицької преси. У ньому йшлося про те, що жодна католицька газета не повинна друкувати статей чи рекламних матеріалів, пов’язаних із нацизмом. За підтримки єпископів отець Тит розповсюджував лист особисто і пояснював його адресатам. Незважаючи на попередження, що за ним стежать окупанти, він продовжував свою боротьбу, тоу що знав, наскільки важливо протистояти нацистам. 19 січня отця Тита заарештували і відправили до вʼязниці у Схевенінґемі, що в Нідерландах. У червні того самого року його запроторили до концтабору «Дахау», де він мав особливий вплив на інших арештантів, оскільки залишався вірним своєму покликанню священика. Його слова й приклад втішили та допомогли багатьом людям. Блаженний Тит Брандсма прийняв смерть 26 липня 1942 р. як мученик за віру.

Отець Мішель Ремері, Твіти з Богом

Зображення: SSPX