Остання частина спогадів отця Рафаїла Мишковського OCD, який здійснює служіння хранителя санктуарію, у якому знаходиться ікона Матері Божої Бердичівської. У попередніх частинах босий кармеліт розповідав про свої спогади з дитинства, з часів семінарії та священицького служіння.
Йоан Павло ІІ та Босі КармелітиУ Кармелі, у Польщі, ми зберігаємо багато дорогоцінних фактів про близькість святого Йоана Павла ІІ з нашим орденом. Перше – це скапулярій, який він визнав і прийняв у дитинстві та носив завжди. Знаменним є фото з лікарні після замаху, де видно, як скапулярій Папи виглядає з-під його піжами. Папа визнав також, що «кармелітів знаю від дитинства». Про його намір вступу до босих кармелітів поширювали інформацію якийсь час журналісти. Дійсно, з таким проханням з’явився Кароль Войтила в монастирі, у Черній, одного дня під час німецької окупації. Йому відмовили з приводу браку інших кандидатів та небезпеки з боку нацистів, а коли розпочав навчання в підпільній семінарії Кардинал Сап’єга порадив йому, щоб спочатку закінчив це навчання, а не думав поки що про монастир. Велику роль в сформуванні його духовності відіграли твори святого Йоана від Хреста. Темі віри в творах цього кармелітського святого присвятив свою кандидатську працю в університеті Ангелікум у Римі. Видавництво Босих Кармелітів у Кракові пишається тим фактом, що перший раз поетичний твір Кароля Войтили «Пісня про Бога схованого» був опублікований на сторінках нашої періодики «Голос Кармелю» в 1946 році. Я мав можливість послухати спогади одного з наших отців, який згадував молодого ксьондза Кароля, який приходив сповідатися і питати про твори святого Йоана від Хреста до одного з наших отців - Леонарда Ковалювки.
Як пережив смерть Папи
Я перебував у монастирі в Любліні, коли помирав Йоан Павло ІІ у 2005 році. Кожного дня ми слідкували за новинами з Ватикана. Надійшов день агонії Папи і вечір, коли всі камери польських телеканалів були скеровані на площу святого Петра у Римі. О 21:37 Папа відійшов до дому Отця, як зі зворушенням сказав кардинал-камерлінг. Всі ми полинули в молитву та глибокі роздуми над особистістю, яку Бог дарував нам впродовж довгих років як авторитет, і одночасно друг. Я був свідком великого руху людей, які прагнули особисто бути присутніми під час похорону Папи у Римі. Ми також вислали делегацію наших семінаристів та отців. Вони потім розказували, як люди тішилися з участі в обрядах похорону, будучи у святому Місті, навіть якщо їм довелося стояти декілька кілометрів від Площі.
Папа - Святий
Я переконався, що Папа не перестає бути присутнім у моєму житті. У 2011 році наш провінціал запросив мене до подорожі в Рим на беатифікацію Йоана Павла ІІ. У самий день беатифікації зранку підійшов до мене, щоб сказати: «Рафал колись хотів їхати до Сибіру, щоб там працювати, може поїдеш в Україну?». Я зразу прийняв пропозицію. Таким чином, знову дати мого життя стали позначені подією, пов’язаною з особою Йоана Павла ІІ. Коли я став хранителем Санктуарію Матері Божої Бердичівської, мав велику честь прийняти від Архієпископа Мечислава Мокшицького мощі святого Йоана Павла ІІ для санктуарію – частинку з його волосся та одягу. Вони зараз знаходяться в спеціальному реліквіарії у храмі санктуарію. Митрополит обдарував також санктуарій зворушливою пам’яткою, якою є особистий розарій Святого.
Архієпископ Петро Мальчук, провівши перемовини з владою нашого міста, постарався встановити пам’ятник Святому на площі перед стінами нашого монастиря. Буває, хтось не погоджується з тим, що видатним особам, у тому числі святим Церкви, встановлюють пам’ятники. Однак переважна більшість представників різних конфесій висловлюють свою повагу до особистості Папи – Поляка.
100 річниця Його народження – це добра нагода, щоб викликати приємні спогади, пов’язані з його особою, відтворити знання про Його навчання та досягнення. Передусім усвідомити собі, яким захоплюючим є християнський погляд на Бога, світ, людину. Йоан Павло ІІ вмів це показати на кожному рівні своєї особистості та діяльності. Неодноразово було сказано про нього: його слова, жести, наміри цілковито узгоджені між собою. Не було в його понтифікаті нічого, розрахованого на дешеву популярність, підвищення рейтингів своєї особи чи навіть Церкви. Усе було розраховане на підвищення поваги до людської особи, окремих народів чи груп людей і для указання величі любові Бога.
Отець Рафаїл Мишковський OCD