Всесвітній День Хворого: близькість як ефективна терапія і дорога освячення

Про це пише Vatican News.

Тема наступного Всесвітнього Дня Хворого натхнена євангельським уривком, в якому розповідається про те, як Ісус Христос критикує лицемірство тих, які говорять, але не роблять. У цьогорічному Посланні Папа Франциск перестерігає перед такою лицемірною поведінкою. На це, окремим чином, звернув увагу брат-каміліянин Карло Мандіоне, Генеральний Директор лікарні “Santa Maria della Pietà”, що розташована у місті Казорії в італійському регіоні Кампанія. Він підкреслив, що, іноді, люди вважають милосердну любов лише соціальним явищем, благодійністю та допомогою іншій особі, однак, Папа Франциск нагадує, що нашим першим обов’язком як охрещених є освячувати себе, а одним із найкращих засобів такого особистісного вдосконалення є саме близькість та піклування хворими.

Близькість із хворою людиною

На переконання ченця-каміліянина, виклик, який стоїть перед кожним християнином, полягає у тому, щоби зайняти правильну поставу щодо потребуючої людини і не бути лицеміром. Папа Франциск, власне, повчає в своєму посланні про те, як ми можемо боротися з цим лицемірством, вказуючи на необхідність спершу стати перед страждаючими братом і сестрою. Папа пропонує терапію, яка передбачає зупинитись, вислухати хворого та встановити із ним безпосередні та особисті стосунки. Така поведінка схожа на поведінку Пречистої Діви Марії, Яка стояла у підніжжі хреста Свого Сина, чи Ісуса Христа, Який разом із Своїми апостолами стояв посеред натовпу. Так і християнин повинен стати, зупинитись перед хворою людиною. Це “зупинитись” є дуже важливою концепцією, адже дуже часто ми більше схильні щось робити, бігти, не зауважуючи при цьому емоцій і, перш за все, не помічаючи того, про що пацієнт не говорить. Справжня милосердна любов полягає у тому, щоб збагнути не лише прохання пацієнта, але й ту його потребу, про яку він не говорить.

Терапія близькості

Глава Католицької Церкви у своєму посланні на Всесвітній День Хворого згадує також і про хворих коронавірусною інфекцією. Йдеться про хворобу, яка торкається не лише тіла хворого, але приводить інфіковану особу до самотності. Це подвійне страждання: страждання хворого, який ізольований від родини і близьких, та страждання родини, яка не може бути поряд із хворим. В таких ситуаціях дуже важливими є близькість медперсоналу і волонтерів, які мусять віднайти баланс: аби надати необхідну увагу таким ізольованим пацієнтам і, при цьому, не занедбати інших хворих.

У своєму посланні Єпископ Риму вказує, що актуальна пандемія унаочнила численні прогалини медичних систем та проблеми, пов’язані з допомогою хворим. Проте, ситуація пандемії також показала велику жертовність медперсоналу, волонтерів, працівників сфери охорони здоров’я, священиків, монахів та монахинь. У наш час існує багато чернечих Інститутів, які щоденно заанґажовані в сферу опіки над хворими, серед яких – чернеча родина святого Камілло.

Освячення через опіку хворими

Папа Франциск наголошує, що стосунки з хворою людиною знаходять невичерпне джерело натхнення та сили в милосердній любові Ісуса Христа, про що свідчить тисячолітнє свідчення чоловіків та жінок, які посвятили себе служінню хворим.

«Я думаю, – наголосив брат Карло Мандіоне, Генеральний Директор лікарні “Santa Maria della Pietà”, – святий Камілло та багато святих милосердної любові були освячені саме через служіння хворим. Мені видається це дуже важливим, оскільки, іноді, ми думаємо, що милосердя є лише соціальним виміром, лише філантропією та допомогою іншим. Папа Франциск пригадує нам, що наше перше зобов’язання, як охрещених, полягає у тому, аби освячувати себе, робити все необхідне для того, аби уподібнитись до Ісуса, Який дав нам приклад близькості до бідних та хворих. Коли ми шукаємо якусь практику, щоб освячуватися та ставати кращими, то Папа Франциск вказує нам на приклад багатьох святих і на служіння, яке звершував Ісус, засноване на міжособистісних стосунках із хворими. Мова йде про служіння, яке допомагає нам на цьому шляху вдосконалення. Святий Камілло казав, що хоче мати 100 рук, щоб полегшити страждання багатьох бідних хворих людей. Сьогодні ця сотня рук – це руки медичних працівників».