Святіший Отець під час Urbi et Orbi: погляньмо на Розіп'ятого, аби зцілити рани людства

Дорогі брати і сестри, вітаю вас із Великоднем!

Сьогодні в усьому світі лунає звістка Церкви: «Христос воскрес! – Воістину воскрес!»

Ця Блага Звістка, мов спалах вогню, осяяла темряву ночі: ночі світу, який уже не раз долав епохальні виклики, а нині зіткнувся з пандемією, що стала суворим випробуванням для великої людської сім’ї. Пролунав голос Церкви: «Христос, моя надія, воскрес!» (Пасхальна секвенція).

Це інший «вірус», який передається від серця до серця, – адже кожне людське серце чекає на Благу Звістку. Вірус надії: «Христос, моя надія, воскрес!» Це не магічна формула, яка змушує зникнути всяку проблему. Ні, Христове воскресіння – не про це. Ідеться про перемогу любові над коренем усякого зла, перемогу, яка не «долає» страждання й смерті, а прокладає інший шлях, що не закінчується безоднею, перетворюючи зло на добро: винятковий знак Божої могутності.

Воскреслий – це Розіп’ятий і тільки Він. Його прославлене тіло позначене достопам’ятними слідами: ранами, завдяки яким ми здобули надію. Звернімо ж погляди на Нього, аби зцілити рани стражденного людства.

Мої думки сьогодні звернені передовсім до тих, хто став безпосередньою жертвою коронавірусу: хворих, померлих, а також їхніх сімей, що оплакують відхід близьких, яким, можливо, не змогли навіть сказати останнього «Прощавай». Нехай Господь життя прийме померлих до Себе, у Своє царство, й обдарує радістю і надією тих, хто досі зазнає випробувань, особливо старших і самотніх людей. Нехай не омине втіхою та необхідною допомогою тих, хто перебуває в особливо небезпечних умовах – наприклад, працює в будинках для людей похилого віку, живе в казармах чи в’язницях. Для багатьох це Великдень самоти, позначений жалобою, клопотами й негараздами, до яких призвела пандемія: від фізичних страждань і до економічних проблем.

Ця хвороба позбавила нас не лише радості спілкування, а й змоги особисто відчути насолоду, що плине з таїнств, особливо Євхаристії та Примирення. У багатьох країнах вірянам не вдалося приступити до них, але Господь не залишив нас на самоті! Об’єднані в молитві, ми впевнені, що Він поклав на нас Свою руку (пор. Пс 138, 5), і натхненно нагадуємо собі: не біймося, бо ж «Я воскрес, і Я завжди з вами» (пор. Римський месал)!

Ісусе, наша Пасхо, наповни силою та надією лікарів і медсестер, які повсюди, не жалкуючи сил, а нерідко й жертвуючи здоров’ям, дають свідчення піклування й любові. Скеровуємо сердечну прихильність і вдячність їм усім. Дякуємо тим, хто працює, аби забезпечити стабільність послуг, необхідних для суспільного життя, а також поліції та військовим, які в багатьох країнах допомагають полегшити тягар, що впав на плечі громадян.

За останні тижні життя мільйонів людей раптово змінилося. Для багатьох перебування вдома стало нагодою замислитися, уповільнити шалений темп життя, побути з близькими людьми й насолодитися їхнім товариством. Однак є чимало й тих, кому цей час приніс тривоги за майбутнє, за роботу, яку, можливо, доведеться втратити, і за інші наслідки нинішньої кризи. Я закликаю всіх, на кому лежить політична відповідальність, активно працювати заради спільного блага людей, надавати засоби, необхідні для гідного життя кожної особи, і, якщо обставини дозволяють, сприяти відновленню звичайної щоденної діяльності.

Нині не час для байдужості, адже весь світ страждає і мусить об’єднатися, щоби боротися з пандемією. Воскреслий Ісус дає надію всім бідним, тим, хто живе на маргінесах, біженцям і бездомним. Не покидаймо на самоті цих найслабших братів і сестер, яких багато в містах і на периферіях у всьому світі. Не даймо їм залишитися без найнеобхідніших речей, які дедалі складніше роздобути саме зараз, коли багато закладів зачинено, без ліків і без можливості отримати адекватну медичну допомогу. Зважаючи на обставини, потрібно також переглянути міжнародні санкції, що заважають країнам, проти яких застосовані, належно підтримувати громадян. Необхідно дати всім державам, особливо найбіднішим, можливість задовольнити найнагальніші потреби, зменшивши, ба навіть пробачивши борги, які становлять тягар для їхніх бюджетів.

Нині не час для егоїзму, адже виклик, який стоїть перед нами, стосується всіх і не робить винятків ні для кого. Серед регіонів світу, постраждалих від коронавірусу, я особливо думаю про Європу. Цей любий континент зумів відродитися після Другої світової війни, подолавши суперечки минулого завдяки справжньому духу солідарності. Сьогодні як ніколи необхідно дбати, щоб ці суперечки не спалахнули з новою силою, щоб усі усвідомлювали себе частиною єдиної сім’ї та підтримували одне одного. Перед Європейським Союзом стоїть епохальний виклик, від якого залежатиме майбутнє не лише його, а й усього світу. Не змарнуйте нагоди ще раз довести свою солідарність, за потреби звертаючись до інноваційних підходів. Альтернативою цьому можуть бути лише егоїзм партикулярних інтересів і спокуса повернутись у минуле, що загрожуватимуть мирному співіснуванню й розвитку прийдешніх поколінь.

Нині не час для поділів. Нехай Христос, наш мир, просвітить тих, хто несе відповідальність у конфліктах, аби їм вистачило сміливості сповнити заклик до глобального та негайного припинення вогню в усіх куточках світу. Нині не час витрачати на виробництво й торгівлю зброєю величезні кошти, які належало би спрямувати на лікування людей і порятунок життя. Натомість нехай нарешті настане час закінчити довгу війну, яка залила кров’ю Сирію, конфлікт у Ємені, напругу в Іраку та в Лівані. Нехай настане час відновити діалог між ізраїльтянами й палестинцями, щоб досягти стабільного та тривалого розв’язання, яке дозволило б цим народам жити в мирі. Нехай закінчаться страждання людей, що мешкають на сході України. Нехай зупиняться теракти, вчинені проти невинних людей у країнах Африки.

Нині не час для забутливості. Криза, з якою ми спіткалися, не може витіснити з нашої пам’яті численних інших надзвичайних ситуацій, що призводять до страждань багатьох людей. Нехай Господь життя буде близький до мешканців Азії та Африки, які переживають серйозні гуманітарні кризи, наприклад, у провінції Кабу-Делґаду на півночі Мозамбіку. Нехай Він зігріє серця біженців і переміщених осіб, постраждалих через війни, посухи й голод. Нехай захистить мігрантів і біженців, багато з яких – це діти, що живуть у нестерпних умовах, особливо в Лівії чи на кордоні між Грецією і Туреччиною. Нехай дозволить Венесуелі знайти дієві й негайні розв’язання для міжнародної допомоги громадянам, які страждають від серйозних криз – політичної, соціально-економічної та медичної.

Дорогі брати і сестри, «байдужість», «егоїзм», «поділ», «забутливість» – аж ніяк не ті слова, які ми воліли б чути сьогодні. Маймо ж бажання відкинути їх у будь-які часи! Здається, вони домінують тоді, коли страх і смерть беруть гору над нами, тобто коли ми не даємо Господові Ісусу перемогти в нашому серці й у нашому житті. Нехай Той, Хто вже подолав смерть, відкривши шлях до вічного спасіння, розвіє морок нашого бідного людства і впровадить нас у прославлений день невгасимого сонця.

Переклад КМЦ