Великодні вітання єпископа Антала Майнека

Найбільшою тайною нашої великодньої віри, про яку засвідчуємо після консекрації таким чином: „Проголошуємо смерть Твою, Господи Ісусе, сповідуємо твоє Воскресіння і очікуємо Твого пришестя у славі”.

Лише той виходить із темного тунеля, хто, бачивши маленьке світло, рушає до нього. Той, хто має віру, як гірчичне зерно, вже спасенний із цієї скорботної долини до царства вічного щастя. Хто з вірою дивиться вгору на Ісуса, розп’ятого на дереві, той звільнений та вилікований від інфекції смертельної отруйної брехні змія, господаря цього світу.

Сартр, великий філософ-матеріаліст 20-го століття мав жахливе видіння, що людство прямує до безкінечної темряви, у ніщо, але він не примирився з цією болючою безнадійністю. Шукав істину до тих пір, поки в кінці свого життя знайшов живого Бога. Розкаявся у всіх своїх гріхах, вибачився перед кожним читачем, кого ввів в оману та відмовився від усіх своїх атеїстичних тверджень. Ми знаємо, що Бог у своєму Синові, Ісусові справді помер, навіть спустився до пекельної темряви – це є таємничим посланням Великої Суботи. Ісус повністю взяв на себе долю людини, не лише до смерті, але й після неї. Тому Бог звеличив Його, воскресив і Він особисто засвідчив перемогу над смертю перед апостолами та кілька сотнями людей. Це все свідчить про те, що Він дійсно воскрес.

Ніцше, великий німецький філософ 19-го століття, відрікся своєї віри, проголошував, що Бог помер і не воскрес. З тих пір при владі були такі люди, які обоготворювали себе, і багато людей вірило в них: наприклад Гітлер, Сталін, Мао Цзедун. Перша та друга світові війни та страхіття концтаборів показали страшенні наслідки такого ідолопоклонства. Сьогодні світом хочуть панувати мільярдери, вони матимуть більше грошей, і водночас бачимо: дедалі більше країн стає їхніми боржниками, бачимо зростання убогості та злиднів, розповсюдження дедалі складніших епідемій. „Де Бог?” – запитує і сьогодні багато людей. „Спить? Помер?” Багато хто ще живе в очікуванні Великої Суботи, багато хто ще вважає, що Бога справді не існує, або знаходиться дуже далеко. Таємниця Великої Суботи полягає в тому, що Син Божий „спустився до пекла”. Ще є багато людей, хто зупинився тут, у цій вірі, що Він помер. Але Він, наш Господь, воскрес і живе! Якщо Його вірник у великі біді і розчарується в Ньому, але молиться, то пізнає Його, як апостоли на бурхливому морі, як сумні учні дорогою до Емауса. Маємо переконатися, якщо ще не переконалися, про дійсність нашої віри; до тих пір не можемо доказати іншим, що Бог живе, любить і знаходиться близько, і кожного хоче спасти від найбільшої біди: від темряви сумнівів та гіркоти безнадійності. Християни знають, відчувають і в кризі, що і Велика П’ятниця та Субота повні надії. Бог знаходиться з нами і на хресній дорозі, і в смерті. Котрі слідують за Ним на хресній дорозі, ті відчують Його воскресіння, навіть отримають завдаток, підбадьорення і зі свого воскресіння. Випадок емауських учнів найкращий приклад цього. На їх велике розчарування з приводу того, що Цар Месія помер, Ісус показав їм не факт воскресіння, не представився відразу, але назвав їм пророцтва про Його страждання. А в кінці присоромив їх: „Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?” (Лк 24,26). Не запам’ятали, забули, що Ісус багато разів говорив їм: що спочатку має страждати тому, що бере на себе гріхи світу, щоб сплатити  за нас викуп, щоб ми звільнилися від своїх гріхів та вічної смерті. Хто вірить у це та приймає жертву Ісуса, того спасе віра. Ісус повністю став солідарним із нами. Отже, той, хто проходить із Ним свою хресну дорогу, якщо і помер, воскресне і буде жити, але до тих пір може вірогідно відповідати на великоднє вітання: „Воістину Воскрес!”

Кожному Читачеві бажаю благословенних Великодніх Свят!