3 квітня Церква згадує святого Річарда Чичестерського, єпископа

1235 року Річарда обрали ректором Оксфордського університету. За два роки праці підняв рівень закладу до найліпшого в Європі. 1237 року був призначений канцлером Кентерберійського архієпископа святого Едмунда Річа. Він допомагав своєму пастиреві впроваджували необхідні церковні реформи й ревно захищав Церкву від короля Генріха ІІІ.

1242 року Річард отримав пресвітерські свячення. 1244 року був призначений єпископом Чичестера, а наступного – висвячений на єпископа. Зустрівся з опором Генріха ІІІ, який, знаючи непохитність Річарда, забрав єпископське майно й зайняв резиденцію. Поки тривав цей конфлікт, єпископ гостював у одній із парафій, допомагаючи в господарстві та працюючи на полі. 1246 року, за підтримки Папи Іннокентія IV, Річард таки зміг приступити до виконання своїх пастирських повноважень. Він упорядковував церковне життя згідно з канонічним правом, боровся проти вимагання грошей за вділення таїнств, накладав на священиків зобов’язання дотримуватися целібату, носити церковне вбрання (сутану) й перебувати на місці, аби люди завжди могли до них звернутися. Вірних заохочував приступати до таїнств якомога частіше, а особливо в неділю і свята. Дбав про хворих і стареньких священників.

Помер Річард під час пастирської візитації в Дуврі. Канонізований 1262 року; його вшановують також англікани.

За переказами, одного разу під час Літургії святий Річард випадково перекинув чашу, але сталося чудо і Кров Христа не розлилася. Тому святого зображають у єпископських шатах і з келихом у долонях.