Отець Рафаїл Мишковський: «Церква як спільнота має шанс стати дуже об’єднаною»

Отче, які заходи ви вживаєте в санктуарії у зв’язку з карантином?

У нашому санктуарії, як і у всіх храмах, ми ввели обмеження згідно зі вказівками, які отримали від наших єпископів, державної та місцевої влади.

Як пам’ятаємо, перші обмеження стосувалися присутності кількості осіб на одному заході: 100 – на державному та 60 – на міському рівні. Обговорювали, як провести недільні Святі Меси 15 березня, щоб не було надмірного скупчення людей. Наступне розпорядження влади ввело обмеження в кількості осіб згромадження до 10. Тому, з огляду на численність наших парафіян, ми вирішили проводити недільну Євхаристію винятково за участі нашої чернечої спільноти Босих кармелітів та сестер-терезіанок, а парафіяни зможуть приєднатися за посередництвом трансляції на Facebook. Усі заплановані події, які мали відбутися в санктуарії в березні – такі як паломництво руху «Світло життя» та паломництво чоловіків – були відмінені.

Протягом дня храм відчинений. Люди, які хочуть посповідатися та прийняти Святе Причастя, заходячи на територію санктуарію, набирають номер та домовляються про сповідь у чергового отця. Сповідь проходить у каплиці Божого Милосердя, при цьому зберігається відповідна відстань між отцем та пенітентом – 1-1,5 м.

Усі ручки дверей, підлогу та лавки в храмі протираємо дезінфекційними засобами.

Що, на вашу думку, може принести спокій у наші серця? Християни мають вміти читати «знаки часу». Про що говорять знаки сьогодення?

Це випробування водночас містить і позитивні моменти. Образно можна уявити, що над нами темні хмари, але проміння світла, яке через них пробивається,торкається серця. Церква як спільнота має зараз шанс, так мені здається, об’єднатися. Наші парафіяни можуть слухати молитви в храмі онлайн, спільнота дієцезії заслухана в голос пастирів, вся Церква зосереджена на вечірній молитві Папи Франциска на площі святого Петра в той особливий вечір, коли дощ омиває фігуру розіп’ятого Ісуса. Не знаю, де можуть знайти спокій ці люди, яким не спадає на думку звернутися до Бога. Все ж таки маю надію, що більшість тих, хто переживає неспокій, страх, власне звернуться до Нього. Великий внесок можуть зробити віряни, які допоможуть своїм знайомим зробити перші кроки в молитві, підтримають їхні початкові несміливі спроби довіритись Господу.


На Урочистість Благовіщення у санктуарії відбулася благальна молитва єпископів. Босі кармеліти також переживали цей час з єпископами. Ваші враження?

На мене велике враження справило паломництво наших пастирів до санктуарію. Вони попросили нас, щоб це відбулося без медійного супроводу, а також, щоб ми послужили словом проповіді, роздумами Хресної дороги та провадженням молитовної частини дня зосередження. Відчувалося велике піклування пастирів про довірений їм народ і віру в те, що найбільш дієвим проявом цього піклування є молитва. Для мене найсильнішим моментом цього дня було, коли перед іконою Матері Божої Бердичівської єпископ Броніслав Бернацький зачитав Акт віддання України Непорочному Серцю Марії.


Як живе монастир під час епідемії?

Як і більшість родин наших парафіян, ми проводимо час разом. Особливо під час вечірньої молитви, Розарію та заклику до Матері Божої. Ця молитва перед іконою стала своєрідним подарунком від Матінки Божої для нашої спільноти та всіх, хто має змогу через Радіо Марія, Католицький Медіа-Центр, Телебачення Віковічного Слова та через Facebook молитися разом з нами. Відчуваємо велику доброзичливість наших вірян, вони не забувають про нас. Ми також особливо думаємо про парафіян літнього віку, переживаємо, що вони зараз найбільш самотні. Стараємось знайти зв’язок із ними, щоб відвідати їх,посповідати та вділити Святе Причастя.

У монастирі нас зараз побільшало. Разом із нами мешкають двоє наших семінаристів, які навчаються в Кракові у формаційному домі нашої провінції. Коли в Польщі закрили навчальні заклади, в тому числі і Краківську семінарію, ми вирішили, щоб брати переїхали в Україну.

Вони самі визнають, що ще ніколи так швидко не організовували своєї поїздки. 14 березня вони були в Україні, а після декількох днів домашніх канікул перебувають у нашому монастирі. Зараз мають можливість брати участь онлайн у заняттях своєї семінарії, а нам приємно, що спільнота «помолодшала».

Максим Железницький