Триває наше дослідження помилок у справі боротьби з гендерною ідеологією. Ми вже говорили про оборонну тактику, агресивну риторику та справжню суть проблеми. Цього разу Олександр Бучковський торкається питання яким чином ми, часом несвідомо, можемо ставати носіями вірусу гендеру.
Критикуючи гендерну ідеологію, несвідомо ми стали носіями її постулатів. Відомий польський захисник сім’ї проф. Володимир Фіялковський зазначав, що боротьба йде на рівні розуму і слів. Тому варто звертати увагу на мову, якою розмовляємо. Недоречним наприклад є термін «гомосексуальна орієнтація», адже вона говорить про вроджений характер гомосексуалізму. Краще підходять гомосексуальні схильності, тенденції. Замінюючи стать на гендер, досягнення рівних прав жінок на гендерну боротьбу ми несвідомо дозволяємо на маніпуляції. Вже для багатьох наших співгромадян незрозуміла наша опозиція щодо гендерних ідеологій, які вони сприймають як боротьбу за більшу активність жінок у суспільстві. Навіть популярна фраза «традиційна сім’я» може вводити в оману. Адже складається враження, що існують на противагу їй сучасні "модерні" варіанти родини, а самі традиції хоча і є святими для більшості населення, втім їх можна і змінювати. Так само справа виглядає з вживанням слів "регулярні" і "нерегулярні" відносини. Набагато краще було вказати на істину, що сім’я і подружжя як нерозривний та відкритий на життя союз чоловіка і жінки. Всі інше через збіг обставин вже чи ще не є повноцінними родинами, або взагалі не мають жодного права такими називатися. Навіть якщо у одностатевих родинах і є позитивні аспекти, як вірність чи турбота про один одного, це не змінює саму негативну дефініцію явища як такого.Одна з основних гендерної тез це те, що сексуальна сфера визначає всі напрямки особистості людини, її стиль, культуру, вподобання. Не знаю такого чоловіка, який би представляв себе розпочинаючи від власної орієнтації. Принаймні так я не роблю. А геї завжди з цього розпочинають і все у їхньому житті навколо цього крутиться. На жаль, ми цей погляд частково перейняли. Адже за гомосексуальними схильностями не бачимо конкретної людини з її бідами та переживаннями, радостями та надіями.
Подумайте, якби ви почали ставитися до свого товариша, друга чи рідного, якби він визнав, що має гомосексуальний потяг? Зосереджуючись лише на їх проблемі тим самим ми штовхаємо їх у середовище гей-культури. На моє переконання, краще сприймати їхній сексуальний потяг у ієрархії цінностей звичайних людей, не стверджуючи що це норма, але й не ототожнювати гомосексуалізм з гомосексуалістом. Адже він гомосексуаліст - це несвідома жертва своєї викривленої сексуальності. Тому вслід за Папою можу сказати: «Хто я такий, щоб судити гея, який шукає Бога і має добру волю».
Зображення livescience