Папа: Існує невидимий, але безмежний океан добра, про який потрібно розповідати

Про це пише Vatican News. 

В листі, опублікованому на початку книги італійського журналіста Ріно Канцонері про допомогу пересічних громадян мігрантам, Святіший Отець наголошує на необхідності звертати увагу на добро, яке щодня роблять багато людей, не здіймаючи галасу.

Завдання журналіста – розповідати про добро

Покірний і вільний журналіст намагається розповідати про добро, незважаючи на те, що часто бачимо на перших сторінках газет зло. На цьому наголошує Папа Франциск у листі до італійського журналіста Ріно Канцонері, автора книги «Спочатку останні. Історії тих, що не відвернулися», яка розповідає про досвід людей, які намагаються зробити внесок у вирішення проблем, пов’язаних з одним із найтрагічніших явищ нашого часу – міграцією.

«Що мене найбільше підтримувало в моєму єпископському служінні, – пише Папа Франциск в листі, опублікованому на початку книги, – це усвідомлення того, скільки добра існує серед нас, скільки людей посвячуються, скільки трудяться щодня на служінні іншим, скільки подають руку, не вдаючи, що не помічають».

Невидимий, але безмежний океан добра

Наступник святого Петра вказує на важливість того, що автор описує дійсність тих, «які не опускають рук перед обличчям байдужості, не відступають перед несправедливістю, а терпеливо творять, не знімаючи галасу», як, наприклад, ті люди, що відкривають свої серця і двері свого дому для того, аби прийняти дітей, що стали сиротами після того, які їхні батьки загинули під час переправи з Африки через Середземне море; або ті, хто допомагають молодим мігрантам навчатися і, таким чином, будувати своє майбутнє; чи ті, які допомагають біженцям як волонтери.

“Існує невидимий, але безмежний океан добра, який заслуговує на те, щоби про нього знали, – наголошує Папа, – бо він дає додає нам надії. Цьому океанові добра не залишають багато простору в медіа”.

Протидія проти байдужості – Христові слова

Святіший Отець підкреслює, що в цьому глобалізованому світі ми ризикуємо піддатися глобалізації байдужості. «Ми звикли до страждання інших, – додає він, – воно немовби не стосується нас, не цікавить, ніби не наше». Незважаючи на це, існують зерна надії, прикладом чого є розповіді, описані в книзі «Спочатку останні. Історії тих, що не відвернулися».

“Як гарно знати, – пише Папа, – що багато людей втілюють в життя Христові слова з 25 розділу Євангелії від Матея, слова, які я називаю “протоколом”, згідно з яким нас усіх будуть судити: “Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене” (Мт 25, 35-36). ”