«Молитва, незначність, мудрість» – ці три слова з біблійних читань, стали темою проповіді Папи Франциска, виголошеної під час Меси, яку він у суботу, 17 березня 2018 року, відслужив на площі перед храмом святого Отця Піо в Сан-Джованні-Ротондо.
Про це повідомляє Радіо Ватикану.Насамперед, Понтифік вказав на те, що уривок із Євангелія представляє Ісуса, Який молиться. Для Ісуса молитва не була чимось факультативним, Він постійно відходив на пустельні місця, щоби помолитися, «діалог із Отцем стояв на першому місці». Так учні «природно відкривали» важливість молитви, аж доки одного дня не попросили: «Господи, навчи нас молитися».
«Якщо хочемо наслідувати Ісуса, розпочнімо з того, із чого починав Він, – з молитви. Можемо запитати себе: чи ми, християни, молимося достатньо? Часто відсутність молитви виправдовуємо невідкладними справами. Іноді відкладаємо її, бо нас опановує активізм, який стає беззмістовним, коли забуваємо про те, що без Нього ми нічого не можемо зробити», – сказав Папа, підкреслюючи, що святий Піо допомагає нам, адже у спадок залишив нам молитву.
Як зауважив далі Папа, Ісус також показує нам, як треба молитися. Насамперед, Він каже «Прославляю Тебе, Отче». Він починає не з прохань, а віддає славу. Без адорації, не присвячуючи час лише Йому, «неможливо пізнати Отця». І кожен повинен запитати себе: «Чи прославляю я Бога?». «Молитва, – сказав Папа, – може зродитися як прохання, як невідкладна поміч, але вона дозріває у прославі й адорації».
«Отже, запитаймо себе: чи наші молитви схожі на Ісусові, чи обмежуються лише нерегулярними дзвінками на номер невідкладної допомоги? Як потребую чогось, то одразу йду молитися. Але коли не відчуваєш потреби, то що тоді робиш? Чи, може, сприймаємо молитву як заспокійливий засіб, який треба приймати регулярними дозами, аби зняти стрес?» – вів далі Понтифік.
«Ні, молитва – це жест любові, вона означає перебувати поруч із Богом та представляти Йому життя світу, вона є незамінною духовною справою милосердя. Якщо ми не ввірятимемо Господові турботу про ближніх, прохання допомогти в якійсь ситуації, то хто це зробить? Хто заступатиметься, хто подбає про те, щоби стукати до Божого серця, щоб відчиняти двері милосердя для потреб людства? Ось чому отець Піо залишив нам молитовні групи».
У Євангелії Ісус прославляє отця за те, що об’явив таємниці Свого царства найменшим. Хто оті «малі», які вміють приймати Божі таємниці? Це ті, «хто потребує великих, що не є самодостатніми». Вони мають «смиренне та відкрите серце, убоге й нужденне», відчуваючи «потребу молитися, довіритися, піддатися супроводові».
Як зауважив Папа, Бог намагається увійти в контакт із усіма, але той, хто вивищується, «створює неймовірні перешкоди», адже коли хтось «наповнений собою», то в ньому не залишається місця для Бога. Саме тому Бог віддає перевагу незначним, а дорога до зустрічі з Ним це «понизитися, зменшитися зсередини, визнати себе нужденним».
«Таємниця Ісуса Христа – це таємниця незначності: Він понизився, став нічим. Таїнство Ісуса, як бачимо в гостії під час кожної Меси, – це таїнство незначності, покірної любові, і його можна збагнути тоді, коли стаємо незначними та відвідуємо незначних», – сказав Папа, додаючи, що в цьому контексті можемо запитати себе: «Чи вміємо шукати Бога там, де Він перебуває?».
За словами проповідника, «Дім полегшення страждань», лікарня, споруджена стараннями святого отця Піо, це «особливе святилище», де присутній Бог, адже там перебуває «чимало отих малих, яких Він любить». У хворому перебуває Ісус, а сповнена любові турбота про них – це шлях до зустрічі з Ісусом.
«Хто опікується незначними, перебуває на боці Бога й перемагає культуру відкинутості, яка, навпаки, віддає перевагу могутнім і вважає бідних непотребом. Хто віддає перевагу найменшим, звіщає пророцтво життя проти пророків смерті всіх часів, також і нашого, які викидають людей, викидають дітей і похилих віком», – сказав Папа. Вінн зізнався, що ще зі шкільних років його вражала розповідь про Спарту, де хворих і неповноцінних дітей скидали зі скелі. На його думку, сьогодні ми не менш жорстокі, просто чинимо це витонченіше, «більш науково».
Врешті, мудрість, про яку йшлося у першому читанні. «Хай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, хай не хвалиться сильний силою своєю», – говорить Господь через пророка Єремію. Як зауважив Папа, справжня мудрість полягає не в тому, аби мати великі дарування, а справжня сила не полягає в могутності.
«Не мудрий той, хто вияляє себе сильним і не є сильним той, хто відповідає злом на зло. Єдина мудра й непереможна зброя це милосердна любов, натхнена вірою, бо вона спроможна роззброїти сили зла», – сказав Понтифік, зазначаючи, що протягом усього життя святий Піо боровся проти зла й «боровся мудро», наслідуючи Господа, тобто, «покірно, слухняно, із хрестом, жертвуючи біль з любові».
«Усі ним захоплюються, але мало тих, хто чинить так само. Чимало гарно говорять, але скільки є тих, які наслідують? Багато хто готовий поставити позначку “вподобати” на сторінках великих святих, але хто поводиться так, як вони? Адже справжнє християнське життя полягає не у “вподобати”, а в тому, щоби принести себе в дар», – наголосив Папа, додаючи, що у згаданому уривку Бог також пояснює, звідки черпати життєву мудрість, а саме, пізнавати Бога, пізнавати те, як Він спасає.
Як зауважив Папа Франциск, святий Піо «пожертвував життям та незліченними стражданнями» за те, щоби сприяти зустрічі ближніх із Господом. А вирішальним засобом для цього була сповідальниця, Свята Тайна Примирення. «Саме там розпочинається та наново починається мудре, прощене та наповнене любов’ю життя», – сказав він, нагадуючи, що отець Піо був «апостолом сповідальниці».
За темою:
П’ять років із Папою Франциском
Папа до священиків: Бути «отцями», а не «Божими службовцями»
Папа: Сміливість, свобода й терпливість – критерії молитви