Відпочинок і навчання дітей зі Східної України в центрі «Надія» на Житомирщині

Про це повідомляє «Карітас-Спес Україна».

Зручні та комфортні кімнати відпочинкового центру нещодавно гостинно прийняли дітей із Мирнограду й Покровська Донецької області. Понівечені війною сироти й діти, яких не можуть утримувати або лише частково утримують батьки, спокійно відпочивають на свіжому повітрі, дізнаються багато нового й цікавого про Україну та вчаться дивитися на світ з оптимістично.

Завдяки акції «Папа для України» та «Карітас-Спес Україна» до Зарічан приїхало 38 дітей з 1–4 класів

Удома більшість із них живе в інтернаті в Мирнограді, а 5 діточок – у притулку. Щоб потрапити в Зарічани їм довелось проїхати близько 700 км. Для багатьох дітей це перша така далека поїздка, і вони вперше опинились у поїзді. Кажуть, було цікаво, але дуже довго.
Так склалося, що в цьому заїзді 29 хлопців і тільки 9 дівчат. Першого тижня діти знайомились із табором, аніматорами, звикали до іншого розпорядку дня, тішились свіжому повітрю та навколишній природі. Зізнаються, що в Зарічанах їм подобається, але починають сумувати за батьками.

Хоча з цим почуттям вони добре знайомі. Ті, хто живе в інтернаті, можуть бачитися з батьками тільки на вихідних, а хто в притулку – ще рідше. Діти розповідають, що дуже люблять час, що проводять удома: гуляти з батьками, допомагати їм у домашніх справах. 

Першокласник Сергійко каже, що його батьки заробляють гроші аж у Полтаві. Йому тільки час відчасу дзвонять чи пишуть листи. Сергійкові лише 7 років, а він уже розмірковує так по-дорослому:  «Моє життя нормальне. Але коли мені було 4 роки почало діятись казна-що. Батьки продали все й поїхали в Полтаву». Інколи життя змушує дорослішати в дуже юному віці.

Про життя в інтернаті діти не люблять говорити, хіба що в розмовах про навчання. Частіше розказують про свої пригоди у Мирнограді. Наприклад, Ярослав і Влад поділились історією, як вони гуляли містом і наступили на гранату: «Я спочатку не рухався. А потім взяв великий камінь і придавив її. Ми швиденько пішли звідти геть», – спокійно згадує Влад. У майбутньому вони хочуть бути поліцейськими, працювати напарниками й ловити злодіїв у місті. Хлопці кажуть, що в Мирнограді їх чимало.

В один з перших днів діти отримали подарунки. Тепер у кожного є улюблена м’яка іграшка. Ще один Сергійко зі своєю не розлучається. Каже, що це його друг. Адже цим дітям так бракує справжньої дружби, любові й щирих стосунків із людьми. У кожного своя історія, яка залишила негативний слід у житті. Третьокласниця Аліна – тендітна дівчинка, яка любить малювати, розповідає, що мріє проте, щоб мама була з татом. «У мами зараз інший тато. А я хочу, щоб у мене був мій тато».

Отакі вони всі: з нелегким життєвим шляхом, своїми мріями та поглядами. Ще три тижні вони перебуватимуть серед поліських лісів, на чистому повітрі, в атмосфері турботи і дружби.

Відпочинок, навчання та виховання дітей зі Східної України і таборах «Карітас-Спес Україна» разом із сестрами-гоноратками (Малі Сестри Непорочного Серця Марії) допомагають організувати і провести волонтери проекту комплексної допомоги вихованцям сиротинців із зони проведення АТО «Твої Долоні».

За темою:
Папська Ініціатива вдруге фінансує програму підтримки й реабілітації дітей війни в таборі «Лісова застава»
Архієпископ Клаудіо Ґуджеротті: «Ми спромоглися дійти до 500 тисяч людей через фонд акції "Папа для України"»
300 сиріт із Донбасу пройдуть реабілітацію в Карпатах і на Житомирщині