3 листопада – довільний спомин св. Мартина де Порреса, покровителя працівників телекомунікацій

Однак хлопець покинув навчання, деякий час освоював професію перукаря (на той час це потребувало вміння проводити невеликі операції) та відкрив покликання до Ордену домініканців. Оскільки був неповнолітнім та офіційно не мав батька, Мартина не прийняли до лав братів. Працював при монастирі як терціарій, виконуючи найбруднішу роботу.

У віці 24 років отримав дозвіл скласти монаші обіти. Протягом усього життя святий опікувався інфірмерією, де турбувався не лише про братів, а й про хворих у місті. Особливу увагу приділяв бідним та тим, кого не сприймали через расову приналежність. З лагідністю, милосердям та смиренням зносив знущання братів, які з відразою називали його «негритянським собакою». В усьому був слухняний, однак вище послуху ставив любов. Багатьом допомагав, викупав рабів, організував притулок для сиріт, опікувався безпритульними тваринами. Через любов до тварин святого називають ще Франциском Америки.

Мартин мав глибоку побожність до страждань Христа, часто бичував себе. Багато молився вночі перед Пресвятими Дарами. В молитві отримав глибоку мудрість, місцеві мешканці звертались до нього за порадою. Мав дар білокації, левітації, вмів читати душі людей та зцілювати.

Помер у 1639 р., канонізований в 1962-му. Біля труни святого сталося багато чудес.

Зображується в домініканському габіті з чорним скапулярієм (пристосований для роботи), часто під час молитви чи роботи. Атрибути – хрест, тварини, розарій.

Покровитель працівників телекомунікацій, шкіл та перукарень у Перу, медсестер.До нього звертаються при нашесті мишей або щурів.

Уклала Юлія Бойко 

Зображення: Regina Magazine