У спомин св. Мартина де Порреса, отець Михайло Романів ОР, відповідальний за Центр під покровительством цього святого, ділиться своїми роздумами про надзвичайно захопливу постать домініканця.
«Я би назвав святого Мартина «святим роздоріжжя», і він дуже актуальний сьогодні. Мартин не був прийнятий власним батьком, його не приймали співбрати в ордені. Він був метисом, а на той час це автоматично відкидало людину на узбіччя суспільства. Та й навіть через це він не міг стати священиком, а залишився братом.Мене захоплюєте те, що святий Мартин переходив межі, які на той час були збудовані суспільством. Такі межі ми часто створюємо і сьогодні, щоби відгородитись від інших людей. Він був поруч з тими, хто потребує. З вулиці він часто до монастиря приводив безпритульних, за що також був осуджений братами.
Він любив адорацію Пресвятих Дарів, захоплювався природою. Був як св. Франциск з Ассізі, але у Латинській Америці.
Як каже наша домініканська історія, св. Мартин помер, коли молився Символ віри. Це було під час слів про Воплочення Христа зі Святого Духа та Діви Марії. Усе людське було для нього надзвичайно близьким.
Послух чи любов?
Пригадалася мені одна історія. Брат Мартин, опікуючись бідними, вщент заповнив монастирську лікарню хворими, але настоятель наказав позбутися їх. Тоді Мартин сказав: «Як ви вважаєте, що важливіше, послух чи любов?» Той замислився та й каже: «Звичайно, що любов». Мартин відповів: «Ось вам і відповідь». Так виявився і неймовірний здоровий глузд святого, і його дар співчуття, і діяльний підхід до справ милосердя, особливо йому притаманний.
Сьогодні особливо дякую Господу за всіх, кого Він ставить на нашій дорозі!»
Більше про Центр, яким опікується св. Мартин де Поррес, пропонуємо дізнатись у відеопроекті Католицького Телебачення Віковічного Слова.
Зображення: Youtube