Костел святого Марка. Святиня давнього Львова, від якої не залишилося навіть тіні

Між цими двома датами в історії костелу святого Марка було багато видатних імен, цікавих подій та ще більше богослужінь, які давали прихожанам надію й допомагали їм подолати різноманітні труднощі й виклики непростого повсякдення. Наприкінці квітня й на початку травня християни (25 квітня у католицькій та православній церквах, 8 травня у коптській) згадують про євангеліста Марка, автора одного з канонічних Євангелій. Користуючись нагодою, скажемо декілька слів про давній львівський храм, названий на честь цього християнського діяча.


Парафіяльний храм і цвинтар при ньому

На початку XVII століття костел святого Марка у Львові фундувала Зузанна Шварценберґ-Острогурська. Остання – персона надзвичайно цікава й дуже примітна у межах давнього Львова. Вона була донькою відомого  політика, мецената Павла Кампіана, а також – дружиною львівського купця Марека Шарфенберґера-Острогурського. Заснування й фінансування костелу святого Марка Зузанною із Кампіанів Острогурською не було чимось незвичним для тогочасного Львова, адже дещо раніше, наприкінці XVI століття, Софія Ганель фундувала храм святої Софії, на той час дерев’яний. На початку XVII століття Єлизавета Сенявська жертвувала значні суми на розбудову осередку Товариства Ісуса у Львові. Таким чином, Зузанна із Кампіанів Острогурська не стала першопрохідцем, а просто долучилась до шанованого товариства.

Щодо костелу святого Марка, то він постав у малозаселеній околиці Львова, на схилі Калічої гори. Однак, від цієї святині був вихід до двох шляхів стратегічного значення у давньому Львові: Стрийської та Сокільницької дороги. На жаль, відомостей про історію костелу святого Марка не так вже й багато. Практично не збережено жодних даних про устрій та оздоблення інтер’єрів. Відомо, що у 1763 році він отримав статус парафіяльного. Також при святині діяло братство Вервичок. Історик Юзеф Бялиня-Холодецький згадує про цвинтар, який знаходився поруч зі святинею.

 
Залишитись у вчора

Останні миттєвості в існуванні костелу святого євангеліста Марка у Львові припали на австрійський час. Й особливим цей період для храму назвати складно. У раціональній оптиці на дійсність, яка була властивою чиновникам Габсбургів, місця для розгалуженої сітки храмів та релігійних осередків, чим віддавна славився Львів, не знайшлося. Таким чином, безліч святинь тоді закрили свої двері для вірних, а колишні сакральні споруди й простори адаптували під потреби різних світських інституцій. Було закрито, а у 1784 – 1786 роках навіть і розібрано й костел святого Марка. Відтак “йозефінської касати” він не пережив. Врешті, парафію тоді також трансформували: шляхом перенесення її до святинь святої Софії й Миколая, які знаходились поруч.

Останнє виглядає особливо сумно з огляду на те, що не було на належному рівні зафіксовано внутрішнього даних про планування й оздоблення святині. Відтак про неї не збережено практично жодних достеменних свідчень.   


Тінь пам’яті

Святиня знаходилась на сучасній вулиці Ольги Кобилянської у Львові, яка з’єднує вулиці Івана Франка й вулицю Кирила та Мефодія.

Щоправда, свою нинішню назву ця вулиця отримала лише у 1946 році, а до того була знана як вулиця Святого Марка. Власне, від костелу святого Марка, який до 1784 року тут знаходився.
 
Варто сказати й про те, що у 1880-х роках на місце розібраного костелу перенесли трикласну Крайову школу лісового господарства. Саме для потреб останньої й було зведено новий будинок – за проектором архітектора Бруно Бауера. Зараз у цій локації знаходиться кафедра Садово-паркової архітектури та екології Національного лісотехнічного університету України, а також прилеглий до неї дендропарк (понад 200 видів рослин).

Євген Гулюк

Джерело: Духовна велич Львова