7 травня Церква згадує святу Розу Венеріні, діву

Розумна від природи дівчинка отримала добру освіту й релігійне виховання. Уже в сім років Роза склала обіти й присвятила життя Богу, хоча підлітком мусила пережити боротьбу між принадами світу й даною обіцянкою. 1676 року, намагаючись зрозуміти Божу волю, за батьковою порадою вступила в монастир сестер домініканок. Та через кілька місяців раптова смерть батька змусила Розу вийти з монастиря, аби доглядати хвору матір, яка теж невдовзі померла.

Кілька років Роза переживала страждання через втрату рідних. Хотіла служити Богові, тому з 1684 року почала збирати вдома жінок і дівчат на спільний розарій. Побачивши буденні тягарі простих жінок, їхню культурну й моральну бідність, запрагнула допомогти. Через рік, за згодою єпископа, Роза відкрила першу школу для дівчат – 1685 рік вважають датою заснування Згромадження Побожних Учительок Рози Венеріні. Така інновація викликала спротив духовенства, яке тоді було чи не єдиним джерелом катехизації. Попри це, в 1692–1694 роках Розі вдалося відкрити десяток шкіл у Монтеф’ясконе й околицях, що принесло великі плоди піднесення морального та релігійного рівня молоді. Також постали школи в Римі (1713) й околицях. Папа Климент ХІ під час візитації визнав, що школи Рози освячують Рим.

Вона особисто навчала майбутніх наставниць і неабияку увагу приділяла їхній моральності. В усьому керувала погляд на Божественного Вчителя та прагнула виконати всі Його бажання. Мусила багато подорожувати. Та повсякденні тягарі не відволікали святу від духовного життя: під проводом отців єзуїтів вона була занурена в молитву, розважання та повсякчасне єднання з Євхаристією. Роза не мала звички нав’язувати віру, але приклад її спілкування з Богом багатьох спонукав до наслідування.

Канонізована 2006 року.

Зображають святу в простому платті, з покритою головою. Атрибути – хрест, книга.

Уклала Юлія Бойко