Сестра Анна Заінчковська: «Католицька освіта у світі дуже цінується»

Сестро, розкажіть, будь ласка, із чого для вас розпочалась ця пригода під назвою «Католицька гімназія св. Івана Павла ІІ у Києві»?

Я вже більше тижня перебуваю у Києві, вирішуючи різні питання, пов’язані із заснуванням гімназіїсв. Івана Павла ІІ. Тут я побачила багато знаків Божого Провидіння. Так, я вирішила розпочати хроніку від початку пригоди нашого Згромадження у проєкті «гімназія».
В інтерв’ю на Радіо Марія я говорила, що єп. Віталій до нас звернувся у серпні 2020 року. Я помилилася, це було не в серпні. Переглядаючи історію дзвінків та сповіщень у своєму телефоні, єп. Віталій Кривицький зателефонував мені 24 липня та запитав, чи наше згромадження не хотіло би долучитися до ініціативної групи мирян, які вже півтора року леліють ідею про створення католицької гімназії у Києві та вже зробили певні кроки для реалізації цього проєкту. Я дуже радію, що вирішила писати хроніку нашої пригоди «Гімназія у Києві», тому що побачила ще один добрий знак.

24-те число кожного місяця для нашого згромадження є значимим: для нас – це спомин Марії Помічниці Християн, урочистість якої святкується 24 травня, а наш засновник Дон Боско дуже сильно довіряв Марії Помічниці. Наприкінці земного життя, він зрозумів свій сон, який приснився йому у 9-ти річному віці. Тоді, йому в вісні явилася «гарна Пані», яка спочатку показала хлопчикові чудо перетворення диких тварин у покірних ягнят, а потім промовила до нього: «Ти маєш це зробити, але зрозумієш все згодом». Отож, в кінці життя Дон Боско зрозумів цей сон і сказав, що все що він зробив – зробила Марія Помічниця. Саме вона являлася Дону Боско у снах і наполягала, щоб він заснував згромадження, яке би займалося вихованням дівчат. Таким чином, було засноване наше Згромадження Дочок Марії Помічниці Християн – сестер Салезіянок. Дон Боско говорив про нас, що наше згромадження є «живою пам’яткою Марії Помічниці». Тепер Ви розумієте, чому 24-те липня є для мене знаком.

Так, дійсно. Неймовірно.

Також, 24 липня в Україні є спомин св. Ольги, «першої християнки на великокняжому престолі Києва, першої просвітительки й учительки християнської віри в Русі-Україні», як ви писали на вашому сайті 24 липня 2020 року. «Споминаємо святу Ольгу, просячи її заступництва перед Господом за нашу Батьківщину – Україну, щоб була вірна християнським цінностям». У нашій гімназії ми хочемо надавати послуги якісної освіти та бути вірними християнським цінностям.

24 липня – це також спомин св. Шарбеля Маклюфа. Про нього я дізналася ще у 1995 році, коли, будучи у новіціаті, навчалась у Римі разом із сестрами із Лівану. І пам’ятаю, з яким захопленням вони про нього розповідали. Через заступництво св. Шарбеля й до сьогодні відбувається багато чудес.

З огляду на все це, я безмірно рада, що єп. Віталій зателефонував до мене саме 24 липня.

Справді. Усе якось так цікаво складається. Чи довго Ви думали над пропозицією єпископа? Можливо, Бог давав вам якісь знаки?

Сестра-монахиня не може сама вирішувати важливі справи без дозволу настоятельки. Тому, єп. Віталій написав листа до нашої Настоятельки- інспекторки с. Ґабріелі Роде, а вона, в свою чергу, зібрала Раду, якій представила пропозицію єпископа. Так, протягом кількох місяців, ми багато молилися і намагались щось розпізнати у цій справі.

8 листопада 2020 р. наша Інспекторія отримала дозвіл від Генеральної Настоятельки, що ми можемо долучитися до справи заснування католицької школи у Києві. Чесно кажучи, приймаючи це рішення, я не пам’ятаю якихось особливих знаків. Для мене знаком було остаточне рішення моїх настоятельок. Перед цим, я просто кожного дня молилася за них до Святого Духа, а також за заступництвом св. Івана Павла ІІ перед його мощами у Кафедральному соборі в Одесі.

Ви як сестра-монахиня, салезіянка, не можете жити без спільноти сестер. Знаємо, що на сьогоднішній день у Києві немає монастиря вашого Згромадження. Як Ви плануєте вирішувати це питання?

Так, сестра не може жити без спільноти, найменша кількість, яка у нас дозволяється – це три сестри. Тому, зараз ми шукаємо помешкання у Києві, де б могли зупинитись тимчасово. Але, якщо Господь захоче, щоб ми залишилися у Києві на довший період часу – будемо шукати житло на постійній основі.

Чи інші Ваші сестри також будуть брати участь у діяльності католицької гімназії?

Звичайно. Кожна салезіянка, яка працює в Україні, має педагогічну освіту. Це є нашою харизмою. Але я вважаю, що до цієї справи можуть бути залучені не лише сестри із нашого згромадження, тому що нас не так багато. В Україні також є сестри з інших згромаджень, які мають педагогічну освіту. Так, на мою думку, співпраця є дуже важливою, адже завдяки співпраці ми можемо обмінюватись досвідом для Божої справи та добра дітей і молоді.


Який ваш досвід у справі шкільництва? Що найголовніше у справі католицької освіти?

У 2006-2009 рр., я працювала класним керівником 9-11 класу у Салезіянській гімназії Блаженного Климентія Шептицького у Львові та у 2010-2014 – вчителем початкових класів в НВК «Нарнія» в Одесі. У 2014 році я отримала диплом з управління навчальними закладами, але через інші доручені мені обов’язки, не працювала в школі.

В Кодексі Канонічного Права зазначається: «Необхідно, щоб освіта та виховання в католицькій школі ґрунтувалися на принципах християнського віровчення, а вчителі відрізнялися прихильністю цьому віровченню та порядністю життя» (кан. 803 §2)

Католицька освіта в усіх країнах світу дуже цінується. Коли я писала магістерську працю, я відвідувала католицькі школи у Польщі, кількість яких з кожним роком там збільшується. На думку випускників та спостерігачів, є кілька аргументів на користь католицьких шкіл, найважливішими з яких є: традиційна модель виховання та високий рівень освіти, що означає, що їхні учні отримують високі оцінки на іспитах, а школи посідають перші місця у рейтингах.


Розкажіть, будь ласка, більше про аргумент, який стосується високого рівня освіти.

У католицьких школах діти зосереджуються на навчанні відповідно до новітніх методів навчання, досягаючи високого рівня знань. Це підтверджують результати випускних іспитів, а також немалий відсоток випускників католицьких шкіл, які вступили до вищих закладів освіти.

А якщо говорити про індивідуальне навчання?

Приватні католицькі школи зосереджуються на індивідуальному навчанні. Цьому сприяють невеликі класи та атмосфера взаємоповаги й взаєморозуміння. Вчителі підтримують учнів, разом з тим, є вимогливими. Вони формують концепцію здорового суперництва та конкурентоспроможності, водночас створюючи відчуття спільності, взаємодопомоги та поваги.


Напевно для багатьох батьків привабливим є те, що католицькі школи стають на варті системи традиційних цінностей...?

Католицькі школи пропонують традиційну систему цінностей, засновану на християнській релігії, яка є основою для батьків та дітей. Також, це може мати важливе значення для тих, хто зараз перебуває у пошуку; для батьків, які хочуть, аби виховання і навчання їхньої дитини базувалося на чіткій і перевіреній системі цінностей, в якій віра, дім, сім’я та співпраця мають першочергове значення.

Який ще аргумент можете назвати?

Доступність. Католицькі школи не закриті для дітей із невіруючих чи «некатолицьких» родин. Однак, головною умовою – є дотримання шкільних норм та повага до системи цінностей, яку сповідує школа. У багатьох школах також працює інтернат.

Є ще один важливий аргумент – безпека. Для батьків це дуже важливо. У католицьких школах безпека підтримується двома способами – школа повинна відповідати всім вимогам, встановленим для навчальних закладів державними нормами, а з іншого боку, вона сприяє та виховує дітей у дусі взаєморозуміння й співпраці, в якій немає місця для булінгу.

Напевно, на цьому даний перелік аргументів не закінчується?

Так. Тому що, переважна більшість шкіл такого типу також співпрацюють та підтримують тісні контакти з католицькими школами у всьому світі, особливо в Європі. Так, часто між ними практикується обмін учнями. В такому випадку, діти, як правило, живуть у сім’ях однолітків з іноземних шкіл.

Крім того, католицькі школи пропонують навчання у класах із малою наповнюваністю учнів, що є дуже важливим для кращого навчання дитини, і дає можливість вчителю зосередитися на індивідуальному підході, тим самим збільшуючи шанси учня отримати гарні результати знань. Такий процес ми називаємо індивідуалізованим процесом навчання та виховання.


Розуміємо, що приватна школа має обмежену кількість учнів. Як у Вас відбуватиметься відбір учнів?

Так як ми лише відкриваємось, і багато хто, взагалі про нас ще не знає, тому зараз ми маємо можливість прийняти всіх бажаючих. Необхідно лише, щоби як батьки, так і учні приймали всі ті цінності, які сповідує наша школа і дотримувались правил внутрішнього шкільного розпорядку. Але я вірю, що прийде час, коли вступ до гімназії імені Івана Павла ІІ буде проходити на конкурсній основі – ось тоді ми визначимо умови для вступу.

Навчання у приватній католицькій гімназії не є безкоштовним. Скажіть, будь ласка, чи ті сім’ї, які не мають великих коштів, зможуть там навчатись?

У радянські часи освіта була безкоштовною та обов’язковою, щоби формувати уми в певному напрямку – знаємо якому. Натомість, сьогодні батьки для своїх дітей можуть вибирати школу з напрямком та цінностями, яких би їх влаштовували У багатьох країнах приватні школи мають статус публічного навчального закладу. Так, надання школі такого статусу передбачає фінансування за рахунок державних коштів або місцевого бюджету. В Україні, нажаль, така система фінансування навчання відсутня. Тому, гімназія має бути платною, щоби бути спроможною реалізувати свою діяльність, і ми сподіваємося на усвідомлення батьками того, що вони інвестують у виховання своїх дітей, як у майбутнє. Але повірте, що внесок батьків і так не покриватиме всіх витрат, які матиме школа. Однак, зазвичай, католицькі школи підтримуються різними фондами, асоціаціями та організаціями, включаючи парафії, і вимагають порівняно нижчу оплату, ніж школи, що пропонують освітні послуги подібного рівня.

Знаємо історії багатьох великих людей, які вийшли із бідних сімей, але завдяки своїм талантам, багато чого досягнули у житті, ба більше – змінили історію світу. Багатьом із них допомогли отримати освіту більш фінансово спроможні родичі чи знайомі. Тому, я прошу у Господа про дар не пропустити жодної дитини, яка може змінити цей світ. Прошу також про відкрите серце людей, які могли би цим дітям допомогти реалізувати своє покликання, даючи можливість навчатися у нашій школі.

Сестро, дякую за розмову! Хай Бог додає наснаги та добрих співпрацівників на Вашій дорозі! 

​Аліна Петраускайте​​​