Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Сторінки історії: Ікона Матері Божої Тиврівської
16:05 Субота 0 571
22-08-2020, 16:05

Сторінки історії: Ікона Матері Божої Тиврівської

Одним із символів воскресіння Христової Церкви, зведеної на кістках мучеників, є Тиврівський костел святого Архангела Михаїла, який протягом декількох століть був центром численних паломництв вірян до чудотворної ікони Матері Божої, котра, на жаль, за часів радянської влади зникла безвісти, а історія походження самого образу оповита легендами. На основі збережених історичних джерел спробуємо пролити світло на історію Тиврівської cвятині.
Перші відомості про ікону зустрічаються 1739 р., коли брацлавський хорунжий Міхал Ян Калетинський вирушає у паломництво до Ченстохови, щоб там зі своєю дружиною Марією Скалецькою у день Різдва Пресвятої Діви Марії (за григоріанським календарем – 8 вересня) помолитися перед Чудотворним і шанованим у всій Польщі образом Матері Божої Ясногурської. Можливо, однією з причин поїздки було бажання подружжя мати потомство [1]. Під час богослужіння Калентинський побачив убогу дівчинку, яка продавала копію Чорної Мадонни і переконала його її придбати, мовляв, це принесе його та його дому Боже благословення. [2] Шляхтич погодився, попросивши при цьому священика поблагословити образ та прикласти його до Чудотворної ікони Ченстоховської Богородиці. [3]

Повернувшись до Тиврова 9 травня 1740 р., коли Католицька Церква згадує перенесення мощей Святого Миколая до Бару (за юліанським календарем це свято припадає на 22 травня) [4], Калентинський почепив образ у себе на кухні. Того ж дня до нього для замірів та пошиття зимового одягу приїхав із Немирова Іван Мікуленко разом зі своїми підмайстрами та кравцем іудейського віровизнання. Наступного дня, коли єврей святкував суботу і за столом у кухні почав читати Тору, «на нього найшов незрозумілий страх, і, підвівши очі на ікону, він побачив дивне сяйво, що виходило з образу. [5] На його крик прибігли Микуленко та місцевий священик Амброзій Мошинський, що готувався до Меси у домашній каплиці. Про диво було повідомлено і господареві дому Міхалу Яну Калетинському, який наказав перенести ікону до замкової каплиці, де перед нею була звершена Свята Меса. Після завершення богослужіння було запрошено священика Миколаївської церкви Гавриїла Вороненка, й ікону перенесли (за згоди і благословення католицького єпископа) з каплиці графа до місцевої приходської уніатської (греко-католицької) церкви святого Миколая на тимчасове зберігання, її було поставлено у головному вівтарі, де вона також прославилася чималими чудесами. [6] Напевно, перенесення ікони до греко-католицької святині було здійснено з огляду на те, що католицького храму латинського обряду у містечку на той час не існувало. Припущення, що спочатку ікона знаходилася у православній церкві, як вказано на сторінці «Православний Тиврів» [7], не відповідають дійсності та є маніпуляцією історичними фактами.

Ікона Матері Божої Тиврівської (1850), що зберігається у Тиврові

У Подільських єпархіальних відомостях за 1873 р. написано, що про чудо прославлення ікони у 1740 р. було донесено Луцькому римсько-католицькому єпископу Францішку Кобельському [8], і той наказав створити спеціальну комісію, що мала дослідити чудотворність образу (super miraculis). [9] Після закінчення роботи комісії (за деякими джерелами це сталося 15 листопада 1745 р.) візитів і консекрації різних костелів єпископ Францішек («Пастор найчуйніший») 12 вересня 1742 р. передав парафію під опіку отцям домініканцям. Владика посвятив землю під новий костел, де колись до Хмельниччини існував римсько-католицький храм, який мав носити ім’я Архангела Михаїла, покровителя Русі та головного фундатора храму М. Калетинського.[10] Наступного дня, прийнявши від хорунжого ікону, що знаходилася в церкві, у присутності гідних чиновників Брацлавського воєводства, великої кількості вірян і духовенства обох конфесій святиню було перенесено до замкової каплиці, де чудотворний образ помістили у головному вівтарі. Після «апостольської проповіді честь до Матері Божого цілому зібранні заохотив Богородиці гідну честь і пошану віддавати. [11] Тоді ж у містечку оселилося четверо монахів Ордену проповідників, які спочатку мешкали у замку Калетинського [12], котрий  згодом виділив їм за Бугом дерев’яний будинок та фільварок як джерело для існування [13]. На спорудження монастиря брацлавський хорунжий пообіцяв дати для «білих отців» 100 000 злотих [14].

Вигляд храму у 1750 р., з архіву парафії

1745 р. на свято Народження Пресвятої Діви Марії у присутності представників численних делегацій з Волині, Поділля, Покуття, Львова та всієї України (майже 30 000 осіб) відбулося урочисте перенесення образу з каплиці до новозбудованого за кошти М. Калетинського дерев’яного костелу. Дійство проходило під залпи гармат. Командував офіцерами та пушкарями коронний крайчий Францішек Салезій Потоцький. Пополудні, після звершення у каплиці солемної вечірньої, при запалених на вежі, ґанку лампадках образ винесли у двір, де проповідь про чудеса пресвятої Діви Марії виголосив отець домініканець. Після цього родина Калетинських, всі присутні там вельможі попрощалися зі святинею. Згодом під звуки гармат та дзвонів брацлавський офіціал Павловський, вінницький староста Каліновський і фундатор тиврівського костелу М. Калетинський занесли Чудотворну ікону до костелу. Згідно з ordinario modo (звичайним порядком), всі молебні тривали від ранку до вечора. Як написано у згаданому джерелі, «ласки Пресвятої Матері чимало присутніх на тому молебні людей згідно інтенції кожного отримало». [15]

Polonika.pl

Натомість 21 березня 1751 р. у присутності 20 000 осіб ікону урочисто було внесено до святині на стадії будівництва мурованого храму [16], який повністю завершили лише у 1760 р., водночас дерев’яну споруду було розібрано [17] (витрати на будівництво сягали 50 000 злотих). За заступництвом Божої Матері Тиврівської відбулося чимало чудес («темних, кульгавих і різних хворих зціляла») і навернень, зокрема з іудейства в християнську віру. Образ на всю Україну прославився відпустами, а сам Тиврів у народі був названий «словесним раєм». [18] Про це свідчать хоча б майже 200 вотивних зображень [19], зокрема дві пари милиць [20]. На честь Діви Марії, шанованої у тому образі, складено чимало пісень та гімнів. У Почаївському Богогласнику з 1825 р., коли монастир був ще власністю чину святого Василія Великого, християн побожно закликали: «Іграйте та співайте, все до Тиврова взирайте. Від небес послана чистая Панна, на престолі сідає, благодать всім посилає… Відколи храм появився, відтоді біс постидився. Врешті Ті всі Діво, прибігаєм в Тивров цево, сидиш, бо на троні до оброни, чем домініканський прісно за рід християнський бодрствуєш, стоячий, тебе молячи». [21] В іншій пісні образ оспівувався так: «Хто порахує, чи язик оповість, стільки чудес чиниш тут, у Тиврові, хіба цей свідок, якого пястуєш. Порахує ті дари, які розділяєш… Померлих воскрешаєш, хворим ноги зміцнюєш, сліпим зір даєш, сильним є убогий, ласкаво повертаєш, у водах потопельників стаєш на переправі».[22]

Polonika.pl

Недивно, що закороткий час Тиврів став центром численних паломництв та марійної побожності для населення Поділля, Волині та Київщини, особливо багато народу стікалося туди у день Зішестя Святого Духа. [23] Тому для виставлення під час урочистостей був написаний окремий образ Богородиці, який зберігався у східній каплиці костелу. [24]

Припускаємо, що непростим збігом є те, що дата на образі (29 березня 1857 р.), який зберігався у Православній Церкві і був втрачений під час пожежі, збігається з роком приєднання Священним Синодом Російської, на той час уже Православної, Миколаївської церкви до Вознесенського приходу. Можна припустити, що з цієї нагоди була виготовлена власна копія ікони Матері Божої Тиврівської, яка знаходилася над вівтарем і про яку згадується у Подільських єпархіальних відомостях за 1873 р. [25] Тоді як первісний Чудотворний образ перебував від початку і до його зникнення у 30-х рр. минулого століття у римсько-католицькому костелі святого Михаїла, адже про його передачу православним жодної згадки немає. [26] Якби це сталося, то неодмінно б викликало міжконфесійний резонанс.

Після придушення польського повстання 1830-1831 рр. російська влада скасувала домініканський монастир, у 1833 р. домініканці змушені були залишити місто, а храм став парафіяльним. Та, незважаючи на це, навіть на початку ХХ ст. шанувальники Богородиці тут покращували здоров’я душі та тіла. На сторінках журналу «Исторический вестник» за 1912 р. про Тиврів писали так: «Коли в’їджаєш у містечко, насамперед в очі впадає висока гостра дзвіниця костелу, який царює над усіма іншими будівлями і дивиться з висоти своєї величі на скромну православну церкву, нестильну, маленьку. І тоді як православна церква мовчить, костел у визначений час нагадує про себе тоненьким передзвоном». [27] За радянських часів оригінал Чудотворного образу Матері Божої Тиврівської з храму святого Михайла Архангела, на жаль, зник безвісти. Тепер у костелі зберігається його копія 1850 р., [28] котра і нині теж оточена культом у християн.

Slovopolskie.org

Будемо сподіватися та молитися, що священикам зі Згромадження Місіонерів Облатів Марії Непорочної з Божою допомогою вдасться відродити попередню славу Тиврова як Марійного центру та місця отримання численних ласк та зцілень за заступництвом Пресвятої Богородиці у її Тиврівському лику.

Нагадуємо, 5 вересня відбудеться встановлення Санктуарію Матері Божої Тиврівської та мучеників за віру. 

Олександр Бучковський


[1] Rolle A Sylwetki historyczne. Serya 8. Kraków 1892. S. 139.

[2] Там само. -. S. 139

[3] Fridrich A. T.I. Historye cudownych obrazów Najświętszej Maryi Panny w Polsce / A. Fridrich T.I. – Kraków, 1911.T. 4. – S. 334.

[4] https://cerkva.io.ua/s207071/perenesennya_moshchey_svyatitelya_mikolaya_z_mir_likiyskih_u_m._bari

[5] Подольские Епархиальные ведомости. Каменец-Подольский . – 1 Декабря. – № 23 1873 года. – С.763

[6] Fridrich A. T. I. Historye cudownych obrazów Najświętszej Maryi Panny w Polsce / A. Fridrich T. I. – Kraków, 1911. T. 4. S. 336.

[7] Fridrich A. . Historye cudownych obrazów Najświętszej Maryi Panny w Polsc… – S. 336.

[8] Подольские Епархиальные ведомости… – С.764.

[9] FridrichA. T.I. HistoryecudownychobrazówNajświętszejMaryiPannywPolsce…-S. 336.

[10] ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ “ТИВРІВСЬКА” /[Електронний ресурс]https://tivrovpravoslav.church.ua/uk/ikona-bozho%d1%97-materi-tivrivska/ Дата доступу 03.08.2020.

[11] Wspomnienia: Pamiętnik Franciszka Kowalskiego. Tom 1. – 1859 – S. 36.

[12] 7. Wołyniak (M. J. Giżycki). Wykaz klasztorów Dominikańskich prowincji Ruskiej / (M. J. Giżycki) Wołyniak. – Kraków,s. 259

[13] Rolle A Sylwetki historyczne. Serya 8.-Kraków 1892. – S. 142.

[14] Там само-. С.140.

[15] Wspomnienia: Pamiętnik Franciszka Kowalskiego.. – S. 36.

[16] Fridrich A. T.I. Historye cudownych obrazów Najświętszej Maryi Panny w Polsce – S. 338

[17] Урсу Н.О. Домініканський храм св. Михаїла Архангела у Тиврові на Поділлі.//«YoungScientist» – № 8 (23) – Рart 2 – august, 2015 – С. 146.

[18] Подольские Епархиальные ведомости… -С764

[19] Fridrich A. T.I. Historye cudownych obrazów Najświętszej Maryi Panny w Polsce … – S. 338

[20] Урсу Н.О. Домініканський храм св. Михаїла Архангела у Тиврові на Поділлі… – С. 146.

[21] Baliński i Lipiński: Starożytna Polska. – Warszawa 1843. – T. II. – str. 1375;Barącz S..  Cudowne obrazy Matki Najświętszej w Polsc,. – Lwów1891. – S. 278-279.

Богогласник : пісні благоговійния, праздником Господьским, Богородичним, і нарочи тих святих чрез весь год приключающимся, к сім же нєкоторим чудотворним іконам служащия, та же разлічния покаянния і умилітелния содержащ / собран, посилі ісправлен, четирмі части опредєлен, типом і чертам и мусикійскими напечатася і ізобразися ... тщанієм іноковчину С. ВасиліяВеликаго. – [Почаїв]: в святій чудотворній Лаврі Почаєвской [Друкарня Успенського монастиря], Літа от Рождєства Христова 1825 . – С. 159.

[22] Fridrich A. T.I. Historye cudownych obrazów Najświętszej Maryi Panny w Polsce… – S. 338

[23] Rolle A Sylwetki historyczne. – S. 140

[24] Урсу Н. О. Домініканський храм св. Михаїла Архангела у Тиврові на Поділлі.. С. 146; Кам’янець-Подільський державний міський архів (КПДМА). – Ф. 685. – Римсько-католицька духовна консисторія. – Оп. 4, справа № 23, 1824. С. 390а.

[25] Подольские Епархиальные ведомости.. – C. 762.

[26] Marczyński W. Statystyczne topograficzne i historyczne opisanie Gubernii Podolskiey z rycinami i mappami.- Wilno 1823.- T.3.- S. 125.

[27] https://tivrovpravoslav.church.ua/uk/ikona-bozho%d1%97-materi-tivrivska/ https://tivrovpravoslav.church.ua/uk/ikona-bozho%D1%97-materi-tivrivska/

[28] Tywrów (Ukraina) ‒ badania obrazu Matki Bożej Tywrowskiej//https://polonika.pl/programy/programy-strategiczne/ochrona/tywrow-ukraina-badania-obrazu-matki-bozej-tywrowskiej

Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.