“Дякую” – це слово є у кожній з мов світу не просто так. Воно одне із перших слів, яких навчають нас батьки – щоб ми поважали суспільство, а воно натомість симпатизувало нам. В українській мові існує два “вдячних” слова – дякую та спасибі. Вони мають різне походження.
Ближчим для українців є “спасибі”, утворене з двох слов’янських слів “спаси, Боже”, які з часом злились в одне. Трапилося це порівняно недавно, у писемних пам’ятках це слово вживається з XVI століття.Хочете вірте, хочете – ні, але коли я розглядаюся довкола і вдивляюся у численні причини подякувати за те, що в мене є, Бог дарує мені ще більше, набагато більше, ніж навіть заслуговую. Якщо ви любите подорожувати, знайомитися з новими краєвидами, але зараз з якихось причин не можете поїхати з місця, де ви є, підійміть голову, коли йдете звичною стежиною додому, – там завжди буде нове небо, комбінація хмар і кольорів, яких ви раніше не бачили. Нам це дається просто так: тому, що ми хороші, і коли схибили – це теж для нас. Божу щедрість, насправді, не заповнить жодне дякую.
Кажуть, ми ніколи не отримаємо того, що нам хочеться, доки не відчуємо щиру вдячність за те, що маємо. Бажаю вам свого часу отримати нагоду подякувати за здійснену велику мрію. Просто пам’ятайте, що найкоротший в світі текст молитви: “Дякую”.
Джерело: Слово про слово