Папа: Бог став тілом, аби сказати, що любить нас у наших слабкостях

Ісус, відвічне Слово, що є вираженням Божого бажання спілкуватися з нами, ставши тілом, назавжди взяв на Себе наші слабкості, щоб і ми могли розділити з Ним наші радощі та болі. Про це роздумував Святіший Отець перед молитвою «Ангел Господній».

Про це пише Vatican News.

Відколи Слово стало тілом, нічого з нашого життя не є чужим Господеві, нема нічого такого, чим Він гидує, все можемо поділяти з Ним. На цьому наголосив Папа Франциск перед молитвою «Ангел Господній» у неділю, 3 січня 2021 року, роздумуючи над прологом до Євангелії від Йоана. Він зауважив, що цього разу Боже слово пропонує нам не якусь подію з життя Ісуса, але говорить нам про Нього ще перед народженням.

Бог, Який думає про нас від початку

«На почутку було Слово». Саме так розпочинається цей євангельський уривок. Як зазначив Святіший Отець, це ті самі слова, які є «першими словами Біблії»: на початку Бог створив небо і землю. «Сьогодні Євангелія каже нам, що Той, Якого ми споглядали в Його Різдві як Дитя, Ісус, існує раніше: ще перед початком речей, перед всесвітом, перед всім. Перше, ніж простір і час», – сказав Папа, звертаючи далі увагу на те, що євангеліст називає Його «Словом». А слово – це засіб комунікації, бо «не говориться самі з собою, говориться з кимось».

«Отож, той факт, що Ісус від самого початку є Словом означає, що від початку Бог прагне спілкуватися з нами, бажає промовити до нас. Єдинородний Син Отця хоче висловити нам красу буття Божими дітьми. Він – істинне світло та хоче віддалити нас від пітьми зла, Він – життя, що знає наше життя та хоче сказати, що ввесь час їх любить. Любить нас усіх. Ось у чому полягає вражаюче послання сьогоднішнього дня: Ісус – це Слово, відвічне Слово Бога, Який увесь час думає про нас та прагне спілкування з нами».

Бог, Який приймає всю нашу природу

І щоб виконати це бажання, Він «не обмежився словами». Серцем цього євангельського уривка є ствердження, що «Слово стало тілом і оселилося між нами». Наступник святого Петра підкреслив, що євангеліст не вживає «вишуканого способу», наприклад, «став людиною», але використовує слово «плоть», що вказує на «наш людський стан в усій його слабкості та вразливості». Він каже нам про те, що Бог «став немічністю, аби зблизька доторкнутися до нашої немічності».

«Отож, від тієї миті, як Господь став тілом, ніщо з нашого життя не є Йому чужим. Не існує нічого такого, чим Він би бридився, все можемо поділяти з Ним, все. Дорогий брате, дорога сестро, – мовив Папа, – Бог став тілом, щоби сказати нас, сказати тобі, що любить тебе саме там, що любить нас саме там, у наших, у твоїх слабкостях, саме там, де нам найбільше соромно, де тобі найбільше соромно».

Бог, Який не повертається назад

Врешті, Святіший Отець зазначив, що ставши тілом, Господь не повернувся назад. Він не взяв наш людський стан як тимчасову одежину, але вже більше ніколи не відокремився від нашого тіла, «назавжди» перебуває в небі з тілом із людської плоті. Слова «оселився між нами», що читаємо в Євангелії, говорять про те, що Він прийшов «не відвідати нас і потім відійти, але жити з нами». Чого ж тоді очікує від нас? «Великої близькості», – відповідає Папа, зазначаючи, що Ісус хоче, аби ми розділяли з Ним наші радощі та болі, прагнення та побоювання, сподівання та смутки.

«Зробімо це з довір’я, відкриймо для Нього серце, про все Йому розповідаймо. Зупинімося в тиші перед вертепом, щоб насолодитися ніжністю Бога, Який став близьким, став тілом. І без страху запросімо Його до себе, до нашої домівки, сім’ї, у наші слабкості, про які кожен добре знає. Запросімо Його, щоб Він побачив наші рани. Він прийде і життя переміниться», – запевнив Святіший Отець, побажавши: «Нехай же Пресвята Божа Мати, в Якій Слово стало тілом, допоможе нам прийняти Ісуса, Який стукає до дверей серця, щоб оселитися між нами».