Папа на 54-й Всесвітній день миру: «Культура піклування як дорога до миру»

Про це пише Vatican News.

«2020 рік позначений великою кризою Covid-19 в охороні здоров'я, яка перетворилася на багатогалузеве та глобальне явище, посилюючи тісно взаємопов'язані між собою кризи – кліматичну, продовольчу, економічну та міграційну, – та спричиняючи важкі страждання та труднощі»

Цими словами розпочинається Послання Папи Франциска з нагоди 54-го Всесвітнього дня миру, який відзначатиметься в перший день Нового 2021 року на тему «Культура піклування як дорога до миру». Представлення документа відбулося у Ватикані 17 грудня 2020 року.

Святіший Отець скеровує свої думки, насамперед, до тих, хто втратив рідних чи близьких, а також до тих, хто залишився без роботи. Особливу увагу він присвячує лікарям, медсестрам, фармацевтам, дослідникам, волонтерам, капеланам та працівникам лікарень та медичних центрів, які зробили й надалі з великими зусиллями та відданістю роблять все можливе, деякі навіть аж до смерті, щоби бути поруч з хворими, та полегшити їхні страждання або врятувати життя. «Віддаючи належне цим людям, – підкреслює Папа, – я знову закликаю політиків та приватний сектор вжити відповідних заходів для забезпечення доступу до вакцин проти Covid-19 та до основних технологій, необхідних для допомоги хворим та всім тим, які є найбіднішими та найуразливішими».

Звертаючи увагу на те, що поряд з численними свідченнями милосердя та солідарності, нових обертів набирають різні форми націоналізму, расизму, ксенофобії та навіть війни і конфлікти, Святіший Отець вказує на важливість «піклуватися одні про одних та про створіння, будувати суспільство, засноване на братерських стосунках». Саме тому, як пояснює Папа, темою цього послання стала «Культура піклування як шлях до миру». «Культура піклування, – зазначає він, – аби викорінити культуру байдужості, відкинення та протистояння, яка сьогодні часто переважає».

Бог Творець, джерело людського покликання до піклування

Папа Франциск пояснює основне поняття цьогорічного послання з нагоди Всесвітнього дня миру, посилаючись на старозавітну Книгу Буття, в якій підкреслюється важливість «піклування» та «захисту» в задумі Бога щодо людства, показуючи стосунки між людиною (’adam) та землею (’adamah) а також між братами та сестрами. У біблійній розповіді про створення Бог доручає Адамові «сад, посаджений в Едемі» (пор. Бут 2,8), аби він «обробляв і охороняв його» (пор. Бут 2,15). Папа пояснює, що це означає, з одного боку, вчиняти землю родючою, а з іншого – захищати її та зберігати її здатність підтримувати життя.

«Дієслова “обробляти” та “охороняти”, – читаємо в посланні, – описують стосунки Адама з його домом-садом, а також вказують на довіру, яку Бог надає йому як Господарю та Опікунові всього творіння».

В історії Каїна та Авеля також йдеться про захист і турботу, хоча і в негативному ключі. Після вбивства свого брата Авеля Каїн відповідає на Боже запитання словами: «Хіба я сторож мого брата?» (Бут 4, 9). «Так, звичайно! Каїн – “сторож” свого брата», – наголошує Святіший Отець і, цитуючи енцикліку Laudato si’, зазначає, що ці древні історії, багаті на глибокий символізм, вже містили переконання про те, «що все взаємопов’язане і що справжнє піклування про наше власне життя та наші стосунки з природою не можна відокремити від братерства, справедливості та вірності іншим».

Бог Творець, приклад піклування

Наступник святого Петра зазначає, що Святе Письмо представляє Бога не тільки як Творця, але і як того, хто піклується про Свої створіння, особливо про Адама і Єву та їхніх дітей. Навіть Каїн, хоча і проклятий за скоєний злочин, отримує знак захисту від Творця, щоб зберегти своє життя (пор. Бут 4, 15). Це, за словами Папи, вказує на непорушну гідність людини, створеної на образ і подобу Божу, і, водночас, пояснює божественний задум збереження гармонії створіння, бо «мир і насилля не можуть співіснувати».

Піклування про творіння, як зазначається в посланні, лежить в основі встановлення дня відпочинку «Shabbat», а також відзначення Ювілейного року, під час якого земля могла відпочити, раби та боржники отримували полегшення, а найслабші – опіку (пор. Втор 15.4). Уваги заслуговує також традиція пророків, згідно з якими, мірилом біблійного розуміння справедливості було те, як громада ставиться до найслабших.

Піклування у служінні Христа

«Життя та служіння Христа є вершиною об’явлення любові Отця до людства (пор. Йн 3, 16)», – підкреслює Святіший Отець, цитуючи слова Христа з Євангелії від Луки: «Господній Дух на мені, бо Він мене помазав. Він послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю (Лк 4, 18). «У своєму милосерді, – пише Папа, – Христос наближається до хворих тілом і духом та зціляє їх; він прощає грішників і дарує їм нове життя. Ісус є Добрим Пастирем, Який піклується про овець (пор. Йн 10, 11-18; Єз 34, 1-31); Він – Добрий Самарянин, Який нахиляється до пораненого, гоїть його рани й піклується про нього (пор. Лк 10, 30-37)».

Найвищим виявом Його піклування про нас, як зазначає автор послання, є звільнення нас від рабства гріха та смерті через Свою смерть на хресті. «Він відкрив нам шлях любові й промовляє до кожного: “Йди за Мною!”, “Роби те саме!” (Мт 9, 9 і Лк 10, 37 )», – пише Папа.

Культура піклування в житті послідовників Христа

Папа Франциск вказує на первісну Церкву як приклад милосердного служіння: перші християни розділяли між собою все, аби ніхто не зазнавав труднощів (пор. Діян 4, 34-35), і намагалися вчинити свою спільноту гостинним місцем, відкритим на будь-яку людську ситуацію та готовим піклуватися про найслабших. Святіший Отець зауважує, що коли в пізніші часи щедрість християн дещо втратила свій імпульс, деякі Отці Церкви наполягали на тому, що, згідно з Божим задумом, власність повинна спрямовуватися на користь спільного добра. У наступні століття Церква, відповідаючи на злидні тогочасного суспільства, дала початок новим формам християнського милосердя, засновуючи лікарні, будинки для бідних, дитячі будинки та притулки для чужоземців.

Принципи соціальної доктрини Церкви як основа культури піклування

Наступник святого Петра зазначає, що служіння потребуючим (diakonia) первісної Церкви, збагачене роздумами Отців та оживлене протягом багатьох століть милосердними ділами свідків віри, стала пульсуючим серцем соціального вчення Церкви. Вона є цінною спадщиною принципів, критеріїв та вказівок, що можна розглядати як з "граматику" піклування. Автор послання описує піклування як складову частину чотирьох важливих принципів соціального вчення Церкви: сприяння гідності кожної людини, піклування про спільне добро, солідарності з бідними та беззахисними, піклування про створіння та його збереження.

Піклування як сприяння гідності кожної людини

«Кожна людська особистість, – підкреслює Папа – є самоціллю, вона ніколи не є просто знаряддям, який оцінюють лише з огляду на корисність; вона створена для спільного життя в сім'ї, в громаді, у суспільстві, де всі члени рівні за гідністю. І від цієї гідності походять права людини, а також обов’язки, які нагадують, наприклад, про відповідальність приймати й підтримувати бідних, хворих, марґіналізованих, усіх наших ближніх, незалежно від того, чи вони близько чи далеко в часі та просторі».

Піклування про спільне добро

Кожен аспект соціального, політичного та економічного життя, як підкреслює Святіший Отець, знаходить своє здійснення, коли він служить спільному добру. Тому наші плани та зусилля повинні завжди враховувати наслідки для всього людства як в теперішньому, так і в майбутньому. Підтвердження цього можна побачити під час пандемії Covid-19, яка унаочнила, наскільки все взаємопов’язано і що жодна держава наодинці не здатна гарантувати своєму населенню загальне благо.

Піклування через солідарність

Цитуючи енцикліку Йоана Павла ІІ Sollicitudo rei socialis (1987), Папа Франциск пояснює, що солідарність конкретно виражає любов до іншого не як розмите почуття, а як «тверду і постійну рішучість трудитися задля спільного добра, тобто задля добра всіх і кожного, тому що ми всі, насправді, відповідальні за всіх».

Піклування про створіння та його збереження

Посилаючись на енцикліку Laudato si’, Папа Франциск вказує на тісний взаємозв’язок між усією створеною дійсністю та наголошує на необхідності прислухатися до волання потребуючих і до волання створіння. Він підкреслює також, що почуття тісного зв'язку з іншими істотами в природі не може бути справжнім, якщо в серці одночасно немає ніжності, співчуття та турботи про людей.

Компас для спільної дороги

В контексті поширення культури відкинення та збільшення несправедливості, Глава Католицької Церкви закликає керівників міжнародних організації та урядів, бізнесу та науки, соціальних комунікацій та освітніх установ використовувати цей «компас» вищевказаних принципів, аби в процесі глобалізації прямувати спільною «справді людською» дорогою. «За допомогою цього компаса я заохочую всіх стати пророками та свідками культури піклування, аби подолати різні форми соціальної нерівності», – пише він, вказуючи також на важливу роль жінок у цьому процесі.

Папа підкреслює, що компас соціальних принципів, необхідних для сприяння культурі піклування, вказує також на напрямки стосунків між народами, що повинні надихатися братерством, взаємопошаною, солідарністю та дотриманням міжнародного права. У цьому контексті потрібно звертати увагу на захист основних прав людини, які є невід’ємними, універсальними та неподільними.

Святіший Отець нагадує про необхідність дотримання гуманітарного права, «особливо, в цей час безперервних конфліктів та воєн» . «На жаль, – пише він, – багато регіонів та громад вже не пам’ятають про часи, коли вони жили в мирі та безпеці». Причин конфлікту багато, але результат, як підкреслює Папа, завжди той самий: руйнування та гуманітарна криза.

“Ми повинні зупинитися і запитати себе, – зауважує він: – «Що призвело до того, що конфлікти в нашому світі стали нормальністю?» І, насамперед: «Як ми можемо навернути своє серце і змінити свій менталітет, щоб справді шукати мир в солідарності та братерстві?»”.

Глава Католицької Церкви звертає увагу на те, скільки ресурсів витрачається марно на зброю, особливо ядерну, ресурси, які можна було б використати для сприяння мирові, цілісному розвиткові людини, боротьбі з бідністю та забезпеченню охорони здоров’я. «Яким же сміливим рішенням було б спрямувати гроші, які використовуються на зброю та інші військові витрати, на створення "Світового фонду", щоб раз і назавжди покінчити з голодом та сприяти розвиткові найбідніших країн!» – підкреслює він.

 Виховання до культури піклування

Формування культури піклування, як наголошується в посланні з нагоди Всесвітнього дня миру, передбачає освітньо-виховний процес, учасниками якого є сім’я, школа та вищі навчальні заклади, релігійні спільноти та інші державні, громадські й міжнародні установи. Ключову роль в цьому процесі відіграє сім’я, де людина вчиться жити у стосунках та взаємопошані. Школи та університети, які у співпраці з сім’єю також несуть відповідальність за виховання, покликані передавати систему цінностей, що ґрунтується на визнанні гідності кожної людини.

«Освіта, – наголошує Папа, – є однією із засад найсправедливіших і найбільш солідарних суспільств».

Релігії загалом, та релігійні лідери зокрема, за словами Святішого Отця, можуть відігравати незамінну роль у переданні віруючим та суспільству цінностей солідарності, пошани до відмінностей, гостинності та піклування про найслабших братів і сестер.

Він також закликає представників міжнародних, урядових та неурядових організацій, залучених в освітньо-виховний процес, сприяти більш відкритій та інклюзивнішій освіті, що здатна на конструктивний діалог та взаєморозуміння. Папа висловив також сподівання, що Глобальний освітньо-виховний пакт знайде широку та різносторонню підтримку.

Немає миру без культури піклування

Папа Франциск підкреслює, що культура піклування в розумінні спільних та солідарних зусиль, спрямованих на захист та сприяння гідності та добробуту всіх, у розумінні готовності цікавитися, приділяти увагу, готовності до співчуття, примирення та зцілення, взаємопошани та взаємного прийняття, є привілейованим способом побудови миру.

«У цей час, коли човен людства, розхитаний штормом кризи, намагається знайти спокійніший та більш мирний горизонт, кермо людської гідності та “компас” основних соціальних принципів дозволяють нам прямувати безпечним і спільним шляхом», – пише Святіший Отець, закликаючи християн звертати свій погляд на Пречисту Діву Марію, Морську зорю та Матір надії. «Трудимося спільно задля наближення до нового горизонту любові та миру, братерства та солідарності, взаємної підтримки та прийняття. Не піддаваймося спокусі байдужості до інших, а особливо, до найслабших; не звикаймо до того, аби відводити погляд, натомість, щодня докладаймо конкретні зусилля, аби «творити спільноту братів і сестер, які приймають одне одного, піклуючись одні про одних», – закликає на завершення Папа Франциск.