17 грудня Церква згадує святого Йоана де Мату, покровителя полонених

Ще юнаком Йоан глибоко перейнявся проблемою піратства й поневолення християн під час загарбницьких воєн чи хрестових походів. Його чуйність тільки посилилася, коли 1193 року, звершуючи свою першу Месу, Йоан побачив Христа з червоно-блакитним хрестом, а з Ним – двох закутих у кайдани невільників, зі світлим і темним кольором шкіри. Щоб роздумувати про видіння й молитися щодо напряму подальшого життя, святий вирушив до пустелі, де під керівництвом святого Фелікса де Валуа провадив життя, повне аскези, зречення та молитви. Саме тоді він вирішив заснувати новий орден і написав для нього устав, не спираючись на інші чернечі правила.

Справа знайшла відгук у мешканців Парижа та за його межами: Йоан здобув не лише матеріальну підтримку, а й численних охочих приєднатися до нового Ордену Пресвятої Трійці (тринітаріїв). Перший монастир постав 1194 року, за згодою єпископа, адже в ті часи монастирі й ордени підлягали керівництву місцевих ієрархів. Проте Йоан вирушив до Рима, шукаючи для тринітаріїв ширшого підпорядкування (згодом так само вчинив святий Франциск Ассізький): щоб успішно виконувати свою головну місію – викуповувати й обмінювати полонених – орден мав безпосередньо підлягати Папі Римському.

Йоан відчайдушно працював для постраждалих, організував для визволених із неволі притулок, робив усе, щоби повернути їх додому. Тринітарії служили на теренах Палестини, у Північній Африці й Іспанії. Йоан закладав монастирі у Франції, Іспанії та Римі, заснував також лікарню для вбогих і прочан. Наприкінці життя усамітнився для молитви, але, як генерал ордену, і далі наставляв його й піклувався про братів. Помер у Римі. Папа Олександр VIIзатвердив його культ 1666 року.

Зображають святого у вбранні ордену – білому габіті з чорним плащем і червоно-блакитним хрестом, часто серед полонених. Атрибути – ланцюги, книга уставу.

Покровитель полонених, тринітаріїв.

Уклала Юлія Бойко 

Зображення: Regina Magazine