Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
17:10 Вівторок 0 298
24-03-2020, 17:10

Свідки віри: о. Олег Кондратюк OCD

На 24 березня припадає річниця смерті босого кармеліта отця Олега Кондратюка. Пропонуємо Вашій увазі біографію отця та деякі його думки.  
Олег Кондратюк народився 23 лютого 1968 року у Веймарі (Німеччина) на території дієцезії Ерфурт в родині Івана і Ніни (дівоче прізвище Щупко). Батько був водієм, а мати – вчителькою. Мав одну сестру – Зою. Був охрещений у вересні 1968 року в Бердичеві в Україні. Цей факт записано в книзі реєстрації хрещень парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Бердичеві на підставі свідчень свідків. Там закінчив початкову і середню школу. Потім переїхав до столиці, де у київському університеті отримав ступінь магістра фізики. Оскільки комуністичний режим нав’язував атеїстичну модель виховання, то у питаннях, що стосуються віри і знання Біблії, Олег здобував освіту самостійно.

Після повернення до Бердичева він прийняв таїнство миропомазання, яке 9 грудня 1996 року йому уділив єп. Станіслав Широкорадюк. Тоді він долучився до життя кармелітської парафії, приєднуючись до Віднови у Святому Дусі та євангелізаційної спільноти. Тодішній настоятель, отець Бенедикт Крок, писав про нього до Провінціала: «Розсудливість і самоконтроль – це риси, дуже помітні у спілкуванні з Олегом. У нашому костелі формування молодіжної і родинної спільноти відбувалося за його значної участі. Цій справі він присвячував багато часу і сил. Доручені йому завдання завжди сумлінно виконував. Довгий час для зацікавлених людей він вів біблійні і євангелізаційні курси, які відвідувало чимало бажаючих».

Перед вступом до ордену працював вчителем фізики в школі у Бердичеві, одночасно доглядаючи хвору бабусю. Хоча монаше покликання він відчув раніше, однак вважав своїм обов’язком залишитися з бабусею аж до її смерті.

У серпні 1998 року розпочав постулат в монастирі босих кармелітів у Києві. У вересні та жовтні продовжив його в новіціаті у Черній. Новіціат він розпочав обрядом облечин 1 листопада 1998 року, отримуючи монаше ім’я Олег від Пресвятої Трійці. Наступного року, 6 листопада, склав перші чернечі обіти. За кілька днів розпочав навчання у Вищій духовній семінарії босих кармелітів. Філософію закінчив в Любліні (листопад 1999-серпень 2001), а теологію у Кракові (жовтень 2001-квітень 2005). 8 вересня 2004 року у кармелітському Санктуарії Матерії Божої Лоретанської в Пьотрковіцах склав вічні обіти, а 11 вересня того ж року в Кракові він прийняв свячення дияконату з рук єпископа Стефана Січека, єпископа-помічника радомської дієцезії.

В лютому 2005 року поїхав на дияконську практику до Києва. А в квітні вирушив до дому молитви Варшавської провінції в Джевіні, щоб в’язати участь у реколекціях перед священицькими свяченнями. Прийняв їх з рук єпископа Яна Пурвінського, ординарія Київсько-Житомирської дієцезії, у Бердичеві 14 травня 2005 року.

Протягом 2005-2012 р.р. перебував у Києві, виконуючи визначені керівництвом завдання. Був першим радником конвенту, вікарієм excurrendo парафії в Боярці, промотором покликань, асистентом Легіону Марії, опікуном домашніх біблійних груп і врешті-решт настоятелем парафії у Києві. Під час свого служіння як настоятель кармелітської спільноти в одному з листів він писав: «Пізнаю тягар настоятеля. Все-таки підлеглий спить спокійніше». Коли був настоятелем у Києві, розвинув світські рухи і спільноти. Здійснив пристосування існуючого раніше будинку для потреб ордену (монастир).

З вересня 2012 року виконував обов’язки вікарія парафії в Бердичеві та першого радника цієї спільноти. Протягом останніх років відповідав за промоцію покликань у нашій делегатурі босих кармелітів. Розвинув широко заплановану реколекційну і видавничу діяльність. Записав кілька серій навчань (понад 100 передач) на католицькому Радіо Марія.

У 2014 році під час перебування в Польщі, у м. Вадовіце, його почали непокоїти проблеми зі здоров’ям. Медичні обстеження виявили у нирках пухлину на пізній стадії, яка незважаючи на операцію і проведені курси хіміотерапії в подальшому поширювалася в організмі. Незабаром вона вразила хребет і легені, у зв’язку з цим, щоби вгамувати нестерпний біль, необхідно було приймати морфій. Свідки останніх місяців його життя говорять про надзвичайну зрілість, з якою він взяв свій хрест. Останні місяці життя провів у лікарні в м.  Бєльско-Бяла у відділенні паліативної допомоги. Помер, прийнявши святі таїнства, 24 березня 2015 року близько 5 години ранку в присутності своєї матері, яка приїхала з Москви, щоб бути разом з ним під час підготовки до смерті. Йому було 47 років.

Джерело: Персональні акти отця Олега з Архіву Провінції і Провінційної курії, Каталоги провінції.

Опрацював о. Єжи Зелінський OCD




Просимо всіх, хто може написати свідчення з життя отця Олега Кондратюка надсилати на електронну пошту бердичівського санктуарію: sanktuarium@ukr.net.

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Історія Церкви в Україні 13:23 П'ятниця 0 156 Свідки віри: річниця смерті отця Юзефа Кучинського Отець Юзеф Кучинський народився 15 лютого 1904 року в с. Бучки неподалік від Житомира. Про юні та молоді роки майбутнього священика відомо небагато. Знаємо, що у 1924 році він закінчив Житомирське педагогічне училище. Відчувши священицьке покликання, яке реалізувати у радянській Україні було неможливо, юнак наважився на втечу. В тому ж 1924 році, нелегально перейшовши радянсько-польський кордон і здавши екстерном екзамени, Юзеф вступив до Вищої духовної семінарії в Луцьку.