Свята Гіацинта: якби люди знали, що таке вічність, змінили би спосіб життя

Свята Гіацинта до сьогодні залишається захопливою загадкою. Як це можливо, багато хто питає, що десятирічне дитя практикувало християнські чесноти у такому досконалому ступені? Погорджувала кожним гріхом. Не лише смертельним, але і легким. Була дуже вразлива на культуру слова і поведінки, а також чистоту звичаїв.

Жива, дитяча віра, послух проханням Найсвятішої Діви, покутні практики і зречення в намірі навернення грішників - характерна риса її духовності. Варто її наслідувати, бо як говорив Господь Ісус: "Якщо не навернетесь і не станете як діти, не увійдете до Царства Небесного" (Мт 18, 3).

Дорога до святості

Гіацинта, так само як її брат і кузинка, мали свої дитячі радощі та смутки, зацікавлення й улюблені ігри. Чесноти і вади... Гіацинта була вперта. Чемна, мила, набожна, але вперта. Любила стояти на своєму. Мало бути так, як вона хоче... Але так само як Франциск, мала той духовний мир, завдяки глибокій вірі, яку винесла з рідного дому.

У всьому, що робила, було видно присутність Бога і Марії. У горах, здалека від людей, їй вдавалося рецитувати ціле "Радуйся, Маріє", так, щоб ехо після кожного слова було досконало чути. Це Гіацинту, як пізніше визнала Луція, Матір Божа обдарувала більшими благодатями та кращим пізнанням Бога та чеснот.

Вона любила дивитись на місяць. Як говорила, він був лампою Матері Божої. Сонце - це лампа Господа Бога. Із приголомшливою дитячою щирістю колись зізналась: "Мені більше подобається лампа Матері Божої. Вона нас не парить, не засліплює. Гіацинта, маючи делікатну будову тіла, особливо важко переносила спеку.

Це справжнє чудо, що малі пастушки з таким великим героїзмом практикували християнські чесноти. Вони з довірою та жертовністю прагнули святості. Малі покутники, у спекотній Португалії, вони радикально обмежували прийом напоїв, а їжу часто віддавали іншим. Міцно застібали покутний пасок, аж до крові. Часто протягом дня, глибоко схилені до землі, заносили молитви за навернення грішників та за Святішого Отця. Віддавалися контемпляції.

Жертва за грішників

Від моменту об'явлень, особливо від візій пекла, які були представлені Марією 17 липня 1917 року - Франциск і Гіацинта - відмовились від улюблених ігор. Яка ж приголомшлива мала бути ця візія демонів і потопаючих в морі вогню!

Діти ніколи не нарікали на біль, що відчували. Наймолодша з трьох пастушків уникала солодких виноградин, смокв, харчуючись гіркими жолудями. Свою покуту жертвувала за грішників. Щовечора просила батьків та родичів разом молитись Розарій. Також запрошувала до молитви сусідів.

Гіацинта з неймовірною для дітей повагою багаторазово застерігала багатьох дорослих, говорячи: "Гріхи, що ведуть найбільше душ до пекла, це тілесні гріхи. Прийде мода, яка буде дуже ображати Господа Ісуса. Особи, які служать Богу, не повинні підлягати моді. Церква не підпадає моді. Господь Ісус завжди є той самий. (...) Якби люди знали, що таке вічність, зробили би все, аби змінити спосіб життя. Люди прирікають себе на загибель, бо не думають про смерть Господа Ісуса і не чинять покути".

Гіацинта також служила християнською порадою: "Не шукай комфорту, втікай від багатств. Будь приятелькою святої убогості та тиші! Будь милосердна, навіть до тих, які злі. Не говори погано ні про кого та уникай тих, хто обмовляє. Будь дуже терпелива, бо терпеливість веде до Неба. Зречення і жертви дуже подобаються Господу Ісусу. Сповідь - це таїнство милосердя. Тому потрібно підходити до конфесіоналу з довірою і радістю. Без сповіді немає спасіння".

Героїчна віра

Фатімські пастушки дали свідчення зрілої та героїчної віри під час дводенного ув'язнення у серпні 1917 року адміністратором кантону Оурем, який силою хотів вирвати їх таємниці пов'язані з об'явленнями Матері Божої. Представники антиклерикальних кіл хотіли змусити дітей визнати, що їх перекази про Божу Матір були вигадкою.

Яка ж була реакція Гіацинти? Вона відважно відповіла: "Ніколи цього не скажемо, бо Прекрасна Пані (Матір Божа - прим. ред) цього не хотіла би. Воліємо краще померти".

На ці слова суддя відреагував надзвичайно гостро - повів Гіацинту до іншого приміщення, лякаючи її "смаженням на олії". Двоє дітей, що залишились були переконані, що Гіацинта загинула у страшних муках, тому також нічого не розповіли. Таким чином антикатолицька влада програла простій вірі трьох неосвічених дітей.

Ніби далі жила...

У 1918 році, того самого часу що і брат Франциск, Гіацинта захворіла іспанським грипом. Померла за рік після свого брата, після довгих і невимовних страждань. Все терпіла і жертвувала за навернення грішників. У цей час Матір Божа з'явилась їй тричі. Гіацинта померла на самоті, але не боялась, бо Пресвята Діва обіцяла за нею прийти та забрати до Неба.

Труна малої візіонерки потрапила до храму в Ангес. Три дні після смерті від її тіла йшов аромат різних квітів. Губи і щоки Гіацинта мала рожеві, ніби далі жила...

12 вересня 1935 року її труна була перевезена з Віла Нова до Фатіми. Коли її відкрили, було стверджено, що обличчя візіонерки не змінилось. Так само під час останньої ексгумації у фатімській базиліці Матері Божої Розарієвої, 1 травня 1951 року.

13 травня 2017 року - у соту річницю об'явлень, Гіацинта і Франциск Марто були записані до почету святих папою Франциском. Гіацинта, як і решта фатімських візіонерів, вчить нас відваги у вірі і мужності, а також справжньої любові до ближнього, особливо того, який падає. її жертви за грішників принесуть плоди!

Богуслав Байор, Przymierze z Maryja

Зображення arquidiocesismty.org