«Безумний» від Ісуса - блаженний о. Тібурсіо Арнайс Муньос SJ

Про це повідомляють Новини з Ватикану.

«Приклад людини, яка не вдовольняється здобутим, але прислухаючись до вимог духа, наміряється віддатися Богові зі ще більшою радикальністю», – так кардинал Джованні Анджело Беччіу, префект Конгрегації в справах визнання святих, охарактеризував постать священика-єзуїта Тібурсіо Арнайса Муньоса. В суботу, 20 жовтня 2018 року, під час урочистої Меси в Малазі на півдні Іспанії, представляючи Папу Франциска, він проголосив цього ревного душпастиря і проповідника блаженним Католицької церкви.

Непросте дитинство і шлях до священства

Тібурсіо Арнайс Муньос народився у Вальядоліді 11 серпня 1865 року, в убогій матеріально, але багатій вірою сім’ї. Коли йому було 5 років, помер батько, залишивши сім’ю в скрутному становищі. В 13 років, він вступив до семінарії, а оскільки не мав ні стипендії, ні інших коштів для утримання, почав працювати. Успішно здобувши середню освіту та завершивши філософсько-богословське навчання, 20 квітня 1890 року, він отримав пресвітерське рукоположення.

Спочатку о. Тібурсіо прослужив три роки настоятелем в невеликому селі, згодом був переведений до більшої парафії. В обох парафіях він зіткнувся із поділами і незгодами між вірними, зумівши завдяки ревній праці та особистому прикладові, привести вірних до примирення. Протягом цього періоду служіння о. Тібурсіо також спромігся захистити докторат з богослов’я.

У Товаристві Ісусовому

У 1902 році після смерті матері, слідуючи за старшою сестрою, яка вступила до монастиря, після дев’яти років парафіяльного служіння, о. Тібурсіо вступив до Товариства Ісусового. Завершивши період формування, від 1909 по 1911 рік служив у Мурсії, де відзначився своєю повною та цілковитою посвятою Господеві через проповідування, сповідання, відвідування недільних шкіл, дбання про хворих та в’язнів. У 1912 році отця Тібурсіо переведено до Малаги, де він прослужив до кінця свого життя.

Ревний місіонер убогих

У Малазі священик розгорнув діяльність, яка захоплювала співбратів і вірних. Присвятивши свою працю вбогим периферіям міста та навколишнім селам, він започаткував так звані «сільські катехизації», залучивши до співпраці групу мирянок. Мова йде про своєрідні народні місії, проваджені жінками, що тривали приблизно три місяці, під час яких він щоденно проповідував. Окрім згаданих катехизацій, священик провів понад сімдесят народних місій у містечках та селах Андалусії та в інших регіонах країни.

Отець Тібурсіо підтримував постійний контакт з катехетками, аж до останнього подиху надавав їм духовний супровід. Так постало Товариство Апостольського життя «Місіонерки сільських катехизацій», що об’єднує мирянок, які хоч і не складають обітів, проте присвячують своє життя поглибленню духовності та апостольській праці.

«Бог подбає про мене…»

Виснажлива місійна праця, проповідування, сповідання до пізньої ночі… Все це не могло не відобразитись на здоров’ї душпастиря. «Бог подбає про моє тіло, доки житиму віруючи в Нього», – відповідав він тим, які висловлювали стурбованість з цього приводу. Захворівши на пневмонію під час проповідування дев’ятниці до Найсвятішого Ісусового Серця, через кілька днів, 18 липня 1926 року, отець Тібурсіо відійшов у кращий світ, промовляючи: «Яким же прекрасним є Ісусове Серце».

Відхід святця завдав великого болю всім, хто його знав. Похоронні урочистості тривали кілька днів, а свою шану душпастиреві віддали як багаті, так і бідні. Проповідуючи під час похорону, місцевий єпископ назвав о. Тібурсіо «Ісусовим безумцем», який хоч і осиротив місто своїм відходом, але не перестає оберігати його з небес. І майже через сто років, Малага дочекалася прослави свого покровителя.