Мученики з Латинської Америки та двоє європейців: нові католицькі святі

Це 33 блаженні мученики з Латинської Америки – два дієцезальні священики Андре Соверал та Амброзіо Франсіско Ферро і мирянин Матеус Морейра, що разом із 27 товаришами 1645 року були вбиті з ненависті до католицької віри у Бразилії, та підлітки Крістобаль, Антоніо і Хуан, які з тієї ж причини 1529 року загинули у Мексиці, блаженний о. Фаустіно Міґес, Ордену Піярів, з Іспанії та італійський капуцин Анджело з Акрі.

святі Андре Соверал, Амброзіо Франсіско Ферро, Матеус Морейра та співтовариші

Євангелізації штату Ріо-Ґранде-до-Норте на північному сході Бразилії розпочалася наприкінці XVI сторіччя стараннями єзуїтів та дієцезальних священиків, що прибули з Португалії. Коли через кількадесят років туди прибули голландці, що були кальвіністами, почалося переслідування католиків.

У місцевості Куняу під час Святої Меси, яку служив о. Андре Соверал 16 липня 1645 року, група голландських солдатів в супроводі індіанців увірвалася до каплиці Матері Божої, де вчинили побоїще беззахисних вірних. Перелякані тим, що трапилося, католики Наталу, столиці штату, намагалися сховатися поза містом, але їх було схоплено 3 жовтня разом з парохом о. Амброзіо Франсіско Ферро. Полонених приведено до Уруасу, де вороже налаштовані до католиків солдати й індіанці жорстоко познущалися над ними й залишили покалічених вмирати. З-поміж численних вбитих вірних вдалося ідентифікувати лише тридцять. Беатифікація відбулася 5 березня 2000 року.

святі Крістобаль, Антоніо і Хуан

Крістобаль, Антоніо і Хуан, що були вбиті з ненависті до віри 1527 та 1529 року, вважаються первомучениками Мексики та всього Американського континенту. Троє підлітків отримали добре християнське формування від перших місіонерів-францисканців, які 1524 року ступили на терени Нової Іспанії. Папа Іван Павло ІІ беатифікував їх 6 травня 1990 року.

Крістобаль (Христофор) був улюбленим сином та спадкоємцем головного вождя Акхотекальта. Прийнявши Хрищення, хлопчина став апостолом серед родичів та знайомих. Він також намагався навернути батька, який спочатку не зважав на це, але постійні наполягання тринадцятирічного сина розгнівали його. Підступом виманивши хлопця із францисканської школи, він його побив, а оскільки той навіть серед болів не переставав молитися, вкинув у розпалене вогнище. Це сталося 1527 року.

Антоніо та Хуан народилися між 1516 та 1517 роками. Антоніо був спадкоємцем місцевого вождя, а Хуан – його слугою. Разом вони відвідували францисканську школу. У 1529 році хлопці погодилися супроводжувати місіонерів-домініканців, як провідники та перекладачі в євангелізаційній експедиції до Оахаки. Під час неї вони й загинули з рук індіанців-язичників.

святий Фаустіно Міґес, Ордену Піярів

Фаустіно Міґес народився 25 березня 1831 року в Хамірас на північному заході Іспанії. Маючи 19 років, вступив до новіціату Отців Піярів, місією яких є провід шкіл, а 1853 року склав урочисті обіти. Завершивши студії та отримавши свячення, 1857 року від’їхав на Кубу, пізніше служив в різних спільнотах Іспанії.

Понад 50 років свого життя о. Фаустіно присвятив вихованню. Викладав латинську мову, історію, алгебру, географію, риторику, природничі науки. Школа стала для нього місцем зустрічі з Богом, Якому він служив і Якого любив у дітях. Особливу прихильність він виявляв до найбільш потребуючих, слабких та хворих. Його схильність до наукових пошуків добре поєднувалася з покликанням вихователя.

Щоб поширити місію, яку Отці Піари здійснювали серед хлопців, також і на дівчаток, о. Міґес 1885 року заснував жіночу вітку – Згромадження Сестер Калазанціянок Божественної Пастирки. Серце священика перестало битися 1925 року, а 25 жовтня 1998 року святий Йоан Павло ІІ проголосив його блаженним Католицької Церкви.

святий Анджело з Акрі, капуцин

Лука Антоніо Фалконе народився в Акрі на півдні Італії 19 жовтня 1669 року. Коли йому сповнилося 18 років, вирішив вступити до Ордену Братів Менших Капуцинів, однак, опанований сумнівами, двічі залишав новіціат, але врешті, 1961 року склав обіти. Прийнявши 1700 року пресвітерські свячення, отримав призначення проповідувати.

Від 1702 до 1739 року отець Анджело невтомно трудився в значній частині південної Італії, проповідуючи великопосні реколекції, духовні вправи та народні місії. Усвідомлюючи, що проповідник, який не приділяє належну увагу служінню Таїнству Примирення, схожий до сіяча, який не дбає про жнива, багато часу проводив у сповідальниці, ніколи не втомлюючись вершити милосердя над грішниками. Він був переконаний, що любов здатна вирішити найбільші проблеми.

Протягом свого життя о. Анджело з Акрі виконував також служіння вчителя новиків, настоятеля монастирів та провінції, генерального провізитатора. Приймаючи ці доручення в дусі послуху, завжди відзначався наполегливістю у виконуванні правил та конституцій Ордену. Після 38 років мандрівного апостольства, відійшов до Господа в Акрі 1739 року. Папа Лев ХІІІ беатифікував його 18 грудня 1825 року.

Джерело - Радіо Ватикану


По темі:
Сестра Анжела Коельо – про канонізацію фатімських пастушків